Великий джихад — це аскеза, боротьба з власною невірністю і гріхом. Малий джихад — оце, власне, боротьба з невірними. На жаль, сьогодні в деяких релігійних школах ісламу малий джихад набрав значення великого.
Про джерела екстремізму о. доктором Войцехом Вуйтовічем, ректором Вищої духовної семінарії в Кошаліні, викладачем релігієзнавства, розмовляє о. Войцех Парфяновіч.
— Ісламський екстремізм: це наша проблема?
— Здається, що терористичні замахи відбуваються десь далеко. Однак, може, варто згадати, що перший польський терорист із т. зв. Ісламської держави, який підірвався, вбиваючи 11 чоловік, походив з‑під Мястка. Виїхав до Німеччини, де був завербований. А отже, ісламський екстремізм не такий уже від нас далекий, і про нього варто розмовляти.
— Деякі терористи мали європейські паспорти. Ну то де шукати причин цього екстремізму? На Заході чи в самому ісламі?
— Існують два крайні підходи, однаковою мірою неправдиві: мінімалізація і генералізація. Є ті, хто твердить, що це взагалі не проблема ісламу як такого, а виключно поганих людей. Інші вважають, що іслам сам по собі поганий.
— А як насправді?
— Почасти ми самі собі виростили екстремістів. Треба спитати, що західне суспільство — поза збройним втручанням і реалізацією своїх інтересів — внесло в життя пересічного мешканця Іраку, Лівії чи Афганістану? Чимало провідників ІДІЛ — це розчаровані представники еліт, повалених Заходом режимів. Окрім того, варто звернути увагу на тотальну поразку ідеї мультикультуралізму. Мультікульті випливає з нерозуміння того, чим є іслам. Уже сама назва цієї релігії походить від слова «підкорення», «підпорядкування» всього Аллаху. Прагнення мусульманина — аби земля, на якій він мешкає, стала «дар аль-іслям», тобто мусульманською землею. Вочевидь існують різні інтерпретації, як це має статися. Деякі мусульмани вважають, що немає потреби збройної боротьби. Достатньо жіночих лон, які народять нових сповідників ісламу. Інші проголошують доконечність збройної експансії. Але так чи інакше, а для мусульманина цілком очевидне, що світ довкола нього має стати мусульманським.
— Тобто можна сказати, що іслам за своєю природою експансивний, але не обов’язково екстремістський.
— Велику проблему становить саме походження Корану та його інтерпретація всередині ісламу. 114 сур можна поділити на так звані мекканські та медінські. Мекканські походять із початкової фази розвитку цієї релігії, створеної Магометом, ще перед зіткненням ісламу зі світом, і вони виразно приязні. Після втечі Магомета до Медіни посилюється радикалізація ісламу, який виразно відмежовується від решти світу. Це відбивається також на Корані. Сури цього періоду — неприязні, а серед них найбільш відома 9 сура, звана «сурою меча», яка говорить про доконечність убивати невірних. То головно на неї посилаються нині імами, які закликають до насильства.
— Чи ця сура насправді дає підстави до обґрунтування актів терору?
— Інтерпретація Корану руже різнорідна й часто амбівалентна. Усе через те, що в межах самого ісламу фактично не вироблено історико-критичної екзегези цих текстів, як це мало місце у випадку Біблії. Прочитання Корану нерідко є абсолютним, тобто так написано — і крапка. Проблему становить також освіта мусульманського духовенства. В ісламі не існує такого єдиного нагляду за вчителями віри, як це є у Вселенській Церкві. Частина імамів вивчала теологію. Але переважна більшість їх закінчують якісь дрібні коранічні школки, і цього ніхто не контролює.
— Отож чи можливе мирне співіснування християн і мусульман?
— Існують національні меншини (як, наприклад, татари), що сповідують іслам, невеличкі замкнені групи, інтегровані в суспільство; але це радше виняток. Як казав Даліль Бубекер, очільник французьких мусульман, Європа скоїла помилку, приймаючи надто багато їх під свій дах. Вони утворюють великі поселення, групи, що не інтегруються з господарями території. Крім того, молоді мусульмани з покоління, яке вже народилося в Європі, неспроможні знайти своє місце у нинішніх реаліях Європи, через що впадають у проблеми соціальної природи. Це, своєю чергою, зроджує почуття розчарування і становить ідеальний ґрунт для радикалізації. Сюди додаються політичні інтереси деяких країн. Існують підозри, що, наприклад, Саудівська Аравія фінансує чимало європейських мечетей, де проголошуються екстремістські погляди.
— Отож яку позицію щодо ісламу повинен зайняти християнин?
— Напевно не можна піддаватися радикальним настроям. Спіраль ненависті — це диявольська справа.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
