«Я розп’ятий з Христом; живу вже не я, а живе Христос у мені (Гл. 2, 19)», – цими словами святого апостола Павла з послання до Галатів Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси, яку він очолив у Ватикані в неділю, 12 червня 2016 р., з нагоди Ювілейного Року Милосердя і паломництва хворих до папської ватиканської базиліки.
Понтифікнаголосив на тому, що цими словами Апостол Народів бажав підкреслити, що все християнське життя зводиться до пасхального динамізму, тобто до смерті та воскресіння, в які ми занурились під час Святого Таїнства Хрищення. Адже в Хрищенні кожен із нас немов би помер, був похований та воскрес з Ісусом Христом завдяки діянню Святого Духа. Це повторне народження охоплює все життя людини в усіх його аспектах: також і хвороба, страждання та смерть є вщеплені у Христа та у Ньому знаходять свій остаточний сенс.
Святіший Отець зазначив, що кожен із нас, раніше чи пізніше, але стикається із цими дійсностями, зустрічаючи на своєму шляху страждання та хвороби як свої особисті, так і наших рідних та близьких. І ці болючі події можуть спонукати нас до трохи цинічної поведінки: іноді ми схильні думати, що все можна подолати власними силами, в інших моментах ми покладаємось виключно на розвиток науки та медицини. Однак, насправді реальність є іншою.
Дуже часто люди вважають, що хворий чи інвалід не може бути щасливим, адже він не здатен здійснити той стиль життя, який сьогодні накидає культура приємності та розваг. Культ тіла спонукає суспільства відмежовувати хворих та інвалідів від здорових, щоб вони, бува, не перешкоджали ритмові фальшивого добробуту. В деяких випадках навіть вважається кращим якомога швидше позбутись такої особи, щоб вона не була економічним тягарем для інших, зокрема, у час кризи. Все це показує в якій ілюзії живе сьогодні людина, якщо замикає очі перед хворим та неповносправним. Така особа до кінця не розуміє справжнього сенсу життя, яке вимагає також прийняти страждання та обмеження. «Світ не буде кращим, якщо у ньому будуть лише зовнішньо «досконалі» особи, щоб не сказати «загримовані», але тоді, коли зросте солідарність між людьми, взаємне прийняття один одного та пошана», – наголосив Папа Франциск, зацитувавши знову апостола Павла: «Безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних» (1 Кор. 1, 27).
А коментуючи євангельський уривок, Єпископ Рима наголосив, що Господь приберігає Свою ніжність для тих, хто страждає і кого відкидають на узбіччя життя. Тут проповідник також зазначив, що не існує виключно фізичних страждань, але сьогодні дедалі частішою стає патологія, яка заторкує дух людини. Мова йде про патологію смутку. Наприклад, коли особа досвідчує зради з боку коханої людини чи розчарування. В таких ситуаціях людина бачить, якою вона є слабкою та беззахисною і часто замикається у собі. Спокуса замкнутись у собі самих є небезпекою втратити нагоду життя: любити попри все.
На переконання Глави Католицької Церкви, щастя, якого кожен із нас так бажає, можна осягнути лише тоді, коли ми здатні любити. Немає іншої дороги крім шляху любові! Справжній виклик – це любити ще більше. Скільки хворих та неповносправних осіб наново відкриваються на життя лише після того, як довідуються, що їх люблять. Заохочуючи вийти на шлях любові, Папа запросив кожного із нас часто вдаватись до «терапії усмішки», якою ми можемо так багато зробити для інших осіб.
Ісус на хресті виявив до нас Свою безмежну любов. Не можемо дорікати Господеві за наші страждання та болі, адже Він сам переніс на Своєму тілі великі болі, страждаючи за нас на хресті. Ісус є лікарем, Який лікує ліками любові, адже бере на Себе наші страждання і їх виліковує.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
