Питання:
Чи вважається аборт (операція) при позаматковій вагітності гріхом?
Відповідь:
Відповідь на це непросте запитання почнемо з того, що Магістеріум Церкви в офіційних документах ще не висловився на цю конкретну тему. Разом з тим вчення Церкви містить усі необхідні елементи для того, щоби можна було дати моральну оцінку в цій делікатній галузі біоетики.
При позаматковій вагітності часто відбувається природна смерть ембріона. В інших же випадках єдино допустимим з точки зору моральності може бути операція, яка не представляє собою цілеспрямованого аборту, тобто штучного переривання вагітності. Аборт не може вважатися допустимим за жодних обставин. Та ситуація, коли смерть ембріона настає в результаті медичного втручання для порятунку життя жінки, тобто відбувається ненавмисно, не вважається штучним абортом. Це — наслідок лікарських дій, метою яких у жодному разі не повинно бути знищення життя, що зародилося. Зрозуміло, в число дій, які називаються терапевтичними, у жодному разі не входить прямий аборт, який часто практикується, тобто вбивство зачатої дитини з метою порятунку життя матері. Терапевтичними можна вважати такі дії, як, наприклад, розрізання, видалення маткової труби або інші заходи, спрямовані на зупинку кровотечі у жінки, яка загрожує її життю. У таких ситуаціях смерть ембріона — це передбачуваний наслідок, а не мета. Цей вторинний наслідок втручання неминучий, але не навмисний, а саме втручання не тільки допустиме, але й необхідне та невідкладне.
Сьогодні лікарі вдаються і до іншої практики: до прямого аборту, тобто вилучення ембріона, навіть коли діагностика не показує безпосередньої загрози для життя матері. Цю практику виправдовують тим, що вона зберігає здоров'я жінки, а також маткову трубу, не перешкоджаючи таким чином можливості для жінки стати матір'ю в майбутньому. Однак таке вилучення ембріона (його називають також видавлюванням), а також застосування метотрексату є навмисним вбивством, оскільки засобом для досягнення мети — збереження репродуктивного здоров'я матері — стає знищення, тобто вбивство, ембріона.
Деякі порівнюють цей підхід з «допустимої обороною». Але таке порівняння недоречне, оскільки ембріон не можна вважати агресором.
З моменту зачаття ембріон є людиною. Тому до нього слід ставитися так само, як до будь-якої людини. Всі люди мають рівну гідність, їх життя має однакову цінність, про кого б не йшлося: про дитину — народжену або ще не народжену, — про літню особу, про людину в будь-якому віці, яка близький до смерті. Навіть якщо ембріон, що розвивається під час позаматкової вагітності, приречений, його життя так само цінне, як і життя приреченого дорослого.
Деякі вчені говорять про перспективу такого медичного втручання, яке дозволить переміщати ембріон в місце його природного розвитку. Ця технологія поки що тільки вивчається.
Зрозуміло, у разі медичного втручання, яке не є навмисним абортом, ні лікарі, ні сама жінка не несуть жодної моральної провини. Але оскільки гріх — це завжди наслідок усвідомленого вибору, можна сказати, що в тих випадках, коли медики вдаються до навмисного аборту, не поінформувавши про це належним чином жінку або надавши їй неповну і двозначну інформацію, представивши операцію як терапію або як єдиний вибір, — то жінка також не має моральної провини, оскільки погоджується через незнання.
фінансово.
Щиро дякуємо!
