Папа вчергове дозволив жінкам годувати немовлят груддю навіть просто у храмі. З погляду чималої частини людей побожних, це як мінімум неприємність, яку доведеться стерпіти, а як максимум то скандал. Ще де жінки не заголялися — у храмі Божому!
Ну, якщо думати так, то доведеться відступити назад, зовсім назад, аж за самого Христа, і запровадити у храмі «чоловіче» та «жіноче» відділення, поставити стінку, щоб ніхто нічим не спокушався. Ой, здається, Господь прийшов різні стінки пообвалювати і зробити людей людьми уповні, без страху перед тілесністю своєю та іншого…
Я цілком розумію (о так, я цілком розумію) тих, кого дитячий плач на богослужіннях дратує, а в хорошому настрої то просто відволікає. Ну бо він відволікає, і це об’єктивно. Потрібно відчувати і вміти витримувати тонку межу між «дитина плаче, це природно, в неї ще не розвинені гальмівні механізми поводження в суспільстві» та «мої діти мають право робити що їм хочеться, а ви терпіть». Це зовсім інша тема, але вона завжди наявна.
Однак, трохи подратувавшись «папською мімімішністю», я постаралася заспокоїтись і подумати, як у тому анекдоті, «Господи, що Ти хочеш мені цим сказати». Тобто — а яку я тут загалом вбачаю тенденцію в тому, що Папа наш Франциск робить у цій темі. І дійшла я до цілком несподіваної для себе думки. А саме: що Папа прокладає шлях схваленню Божої природності в людині. Що навіть якщо настане «перевищення розуміння» пастирських слів і жінки будуть витягувати груди просто перед вівтарем, аби годувати дітей, то загалом у суспільній свідомості зрушить з місця як мінімум одна велетенська крижина. Та, що жіночі груди — це не забава для сексу, не принада для чоловіків, а Богом створена штука для вигодовування потомства.
В сучасному світі сексуалізація всього досягла патологічного рівня. Навіть на рекламі будівельних матеріалів не обходиться без хоч би частини голого тіла, переважно жіночого. А тут раптом у голови майже всіх людей світу (це топ-новина у світських медіа, щоб ви знали!!! Не війна, не екологія, не реформа курії, не кукурудза на Марсі, умовно кажучи, — а папа і годування груддю!) високий очільник Вселенської Церкви вкладає таку просту думку, як те, що груди — для годування, і що годувати немовлят — це нормально.
Часи наші дивні, постмодернізм втілюється в усіх сферах життя, людина винатуралізовується, перепрошую за слово, але як це скажеш інакше. Знеприроднюється. Виродніє. Чоловіки перестають бути мужчинами, мужами і батьками; жінки перестають бути жінками, у професійній діяльності, в шлюбі; в материнстві. Сварити цей світ можна довго, але навряд чи це матиме сенс. А що можна? Те, що завжди робили найкращі вихователі всіх часів, — хвалити.
І, здається, ми входимо (тут конкретно — під проводом Папи нашого Франциска) у період, коли людину будуть хвалити просто за те, що вона людина і поводиться як належить людині. Що жінка цілком має право і добре зробить, якщо годуватиме дитину (підкреслюю, груддю, не з пляшечки, ідеться про природність, а не про цивілізаційні вигадки). Що чоловік добре зробить, коли одружиться і прийме вагітність своєї жінки, а не житиме «цивільним шлюбом» і з презервативами, «аби чого не сталося». Що молода людина добре зробить, коли не дозволить своїм гормонам збити мізки з пантелику і не піддасться зміні статі. Що добре зробить той, хто не змішає своїх генів із тваринними, «заради поліпшення здоров’я», довголіття чи якихось екстатичних відкриттів у медицині.
За те, що людина залишатиметься людиною згідно з Божим її сотворінням…
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
