Незвичайна історія жінки, яка має алергію… на власного чоловіка.
Джоанна і Скотт одружені три роки, але вже рік із цього терміну вони не можуть одне до одного доторкатися. Будь-який фізичний контакт із чоловіком може Джоанну вбити. Чи такий зв’язок узагалі має сенс?
29-річна Джоанна одружилася зі Скоттом Воткінсом у 2013 році. Вже до цього, під час побачень із майбутнім чоловіком, вона мала алергійні симптоми. Але Джоанна реагувала схожим чином на мило, запахи їжі, сонячне світло, людей… Рік тому її хвороба ще більше посилилася. Джоанна почула діагноз: синдром активації мастоцитів. Це порушення діяльності імунної системи, за якого певні чинники (наприклад, зміна температури, алкоголь, їжа, а у випадку Джоанни то навіть її чоловік) викликають прояви анафілактичного шоку і загрожують життю.
Нещодавно ВВС зняло ролик про життя цього подружжя. Уже рік як Джоанна мешкає у щільно замкненій кімнаті в мансарді дому своїх друзів. Її чоловік поки що допасовує їхній дім до потреб жінки. Спілкуються вони СМСами. Як виглядають їхні побачення? Вони в один і той самий час дивляться вибрані програми по телебаченню, а потім висилають повідомлення. Не таке життя обіцяв красивий шлюб…
Попри складну ситуацію, зв’язок Джоанни і Скотта залишається красивим. Із їхнього спільного життя випливає кілька важливих уроків:
Будь вдячний за пошану шлюбної присяги
Якщо у нас алергія на якусь їжу або тварину, ми від них відмовляємося і стараємось їх уникати. А що робити, якщо це реакція на чоловіка? У цьому разі згадана вище стратегія радше не спрацює. Справа дуже і дуже складна…
Мені здається, за таких обставин більшість людей просто завершать зв’язок. Нечувано спокусливою є думка, що алергія, яка загрожує життю, є знаком, що ми не повинні бути разом… Джоанна і Скотт, однак, склали шлюбну присягу всерйоз. Тому вони готові давати одне одному почуття комфорту в часи болю, розчарувань і непевності.
«У день шлюбу ми присягалися одне одному, що будемо разом, доки смерть нас не розлучить. Незалежно від того, що приносить життя». Джоанна пояснює: «Можу вам сказати, що навіть як я хворітиму до 90 років, то залишуся вірна чоловікові й надалі його любитиму». Скотт дуже відданий дружині. Джоанна може їсти тільки 15 конкретних продуктів, а її їжа має бути спеціально приготована, тому він готує для неї після роботи. Він каже: «Це один зі способів, як я можу про неї піклуватися».
Добрих друзів треба любити
Джоанна мешкає у друзів, Олсонсів, які допомогли їй у зборі коштів для перебудування дому під її потреби. Воткінси для Олсонсів — не просто гості. Через те, що алергія Джоанни посилилася (їй шкодять навіть запахи від розташованої неподалік піцерії), вони перестали готувати їжу вдома, аби не спровокувати нападу.
Інші друзі їм також допомагають. Як каже Скотт: «Щодня протягом останнього року до мене приходить один із моїх друзів і допомагає готувати для Джоанни». Нехай буде слава таким друзям, які не відступаються у годину випробувань!
Сім’я завжди поруч
На жаль, алергія Джоанни охоплює також її власних батьків, але вона зносить візити рідних, коли вони в масках. Її брат і сестра мають пройти спеціальні процедури, перш ніж увійти в її кімнату, включно з роздяганням, миттям та відмовою від певної їжі перед зустріччю. Це єдині люди, з якими вона має безпосередній контакт. Рідні Джоанни дуже й дуже щасливі, коли можуть її побачити. Маленьких племінниць Джоанна бачить у регулярних розмовах по відео.
Знайди вдячність у найтемніший час
Поза сумнівами, Джоанна та її чоловік — непересічні люди. Вони багато чим завдячують своїй вірі в Бога. Джоанна не виходить із кімнати вже рік, за винятком візитів до лікарні. На запитання, як проводить час, вона каже, що день розпочинає улюбленою музикою, яка налаштовує її позитивно. І додає: «Маю стільки дарів у житті, стільки благословень, за які повинна бути вдячна. І це все мені нагадує не бути самолюбною».
На сайті gofundme.com Джоанна пише про місця, якими вони полюбляли мандрувати разом із чоловіком. Її коментарі — це незвичне свідчення про відчуття Божої близькості. Про візит у Мідоу вона пише так: «Чотири роки тому, на прекрасній вершині узгір’я, відбулося освідчення. Ми обіцяли одне одному, що підемо через життя разом, із любов’ю та Богом по нашій стороні».
Може, ще більш значущою була для них мандрівка до Темперанса, де Джоанна записала: «Під час подорожі вздовж постійно бурхливої річки ми знайшли тиху западину. Там ми молилися, аби зрозуміти, що означає невпинно уповати на Бога в нашому житті». Саме це уповання дає Джоанні сили в часи непевності. Сподіваюся, що одного дня лікарі таки знайдуть рішення, яке допоможе Джоанні та Скотту взятися за руки й вирушити на омріяне побачення…
Переклад CREDO за: Керіт Ґардінер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
