Передання Церкви вказує на те, що людина має трьох головних ворогів: сатану, світ і тіло. Застереження св. Йоана від Хреста у перекладі Брата Альберта показують, що саме ці троє ворогів атакують нас на нашому життєвому шляху.
Ці вороги живуть один з одним у дружбі. Коли один нападає, інший одразу йде йому на допомогу. Тому не вдасться боротися тільки на один фронт. Тоді дійде до того, від чого застерігав Ісус: нечистий дух вийде з людини, але, повертаючись до неї, знаходить свій дім «порожнім, заметеним і прибраним». Отож приводить сім інших духів. «І буде останнє людині тій гірше за перше…» (Мт 12, 43‑45).
Брат Альберт вслід за Йоаном від Хреста при цьому стверджує, що з цих трьох ворогів найбільше треба боятися тіла. Тіла — тобто самого себе. Достатньо згадати суперечку Ісуса з фарисеями про ритуальну чистоту і осквернення. Учні вже після публічного обміну думками запитували Його про те ж саме. І Він пояснив: «Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?… Що з людини виходить, те людину опоганює» (пор. Мк 7, 1‑23).
Але ми наполегливо думаємо інакше: за будь‑яке зло ми готові відразу ж звинувачувати світ. То світ такий поганий, гнилий, злий. Винні політики, засоби масової інформації, масони та «велосипедисти».
Тіла ми не будемо звинувачувати, бо немислимо, щоб ми мусили діяти проти самих себе. Сатану також не будемо звинувачувати — зазвичай його неможливо ідентифікувати, бо він є батьком брехні й залишається в тіні. Проте ні світ ані сатана не мають такого руйнівного потенціалу щодо людей, як сама людина. Людина, яка живе виключно задля своїх власних примх і за власним розпізнанням добра і зла. Людина, закохана сама в себе.
Позбудьмося ілюзій: немає жодної людини, яка торжествує над цими ворогами! Ми переможені. Я також. Раз більше, раз менше. Але іноді буває так, що ми пограбовані повністю і стаємо абсолютно голими. Як голий побитий чоловік у притчі про доброго самарянина.
У часі та реаліях, згаданих у цьому описі, відсутність одягу означає, що людина була рабом. Вбрання говорить про гідність людини, а раби були позбавлені цього, на що вказувала їхня нагота. Ми стали жертвами трьох грабіжників, тому ми теж роздягнені, з нас здерто наші шати. А значить, подобається нам це чи ні, — ми раби. Ми напівмертві, напівживі. Тому що гріх і зло, які ми допускаємо, залежності, які нас руйнують, забирають у нас життя. І тільки лежачи на самоті край дороги, голі та скривджені, ми бачимо, що в нас — рана на рані…
Уривок із книжки єпископа Ґжеґожа Рися «Скандал Милосердя»
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
