«Я переконаний, що спільнота “Домашня Церква”, як гілка руху “Світло‑Життя”, за 25 років діяльності на українській землі видала надзвичайно щедрі плоди. Неможливо їх оцінити повністю, адже вимірюються вони життєвим досвідом родин, які приналежать до “Домашньої Церкви”», — сказав владика Радослав Змітровіч, голова Комісії у справах душпастирства родин при Конференції єпископів РКЦ та єпископ‑помічник Кам’янець‑Подільської дієцезії, у коментарі для сайту CREDO.
— Саме Кам’янець‑Подільська дієцезія першою в Україні відкрилася на цю харизму. Саме тут виникли перші кола, а багато роди прийняли цю дійсність та з великим захопленням включилися у ці зустрічі. Я певен, що це великий дар для нас. Скільки дітей народилося завдяки цій харизмі, скільки подружніх пар було врятовано!.. Факт, що ці родини існують, а кола, які мають 20 років, продовжують зустрічатися, свідчить, що це насправді потрібно.
Діяльність цієї спільноти сприяє тому, що найважливіше у житті кожної парафії: зростанню у святості звичайних її членів. Адже важливо не лише вибудувати храм. Звісно, парафіяльна спільнота потребує умов для життя та розвитку; однак найважливіше — це щоденне навернення кожного, святість, любов у подружжі. Я не знаю надто добре усіх спільнот, я тільки трошки зустрічався з родинами, що входять до руху, коли допомагав під час реколекцій. Однак і з цих не дуже частих зустрічей я виніс численні прекрасні свідчення дії Ісуса Христа в житті конкретних подружніх пар та родин.
Ми чомусь не звертаємо уваги на одну важливу річ: факт, що сім’я живе вірою та любов’ю і є нормальною християнською родиною, — це вже євангелізація у їхньому середовищі! Вони можуть проповідувати, а можуть і не проповідувати; якщо хтось любить Христа, добре виховує дітей, любить свого чоловіка чи дружину — він виконує величезну працю і євангелізує. Місія Церкви залежить від святості кожного з нас.
Другий дуже важливий аспект — допомагати іншим родинам. Чимало родин із «Домашньої Церкви» входять у це служіння; без цього не відбулися б жодні реколекції для спільноти. Наприклад, одна пара з Кам’янця‑Подільського бере участь у проведенні вікендів для наречених і подружніх пар, а це служить не лише для руху, а для всіх охочих. Це прекрасно! А ще подружні пари з цього руху дають свідчення під час курсу приготування до подружжя, який триває п’ять місяців. Це надихає учасників зустрічей. Такого не порахуєш, але є люди, які це бачать.
Отож, спільнота і харизма протягом цих 25 років стовідсотково не втратила своєї актуальності. Можливо, певні аспекти та форми вимагають доопрацювання. Тут необхідна відкритість на дію Святого Духа для членів спільноти, аби розпізнати, що слід робити, аби ця харизма була відповідною для умов, у яких ми живемо сьогодні. Суть залишаться та сама: католицькі родини зустрічаються, моляться, підтримують одні одних. Адже дедалі більше людей втрачає свою християнську ідентичність не лише через те, що не ходять до храму. Втрата християнської ідентичності загрожує й тим, які до храму ходять, з огляду на те, що вони занурені у язичницьке середовище.
До того ж, ми переживаємо такий період в історії людства, коли деякі сили світу намагаються знищити родину і їхні зусилля приносять конкретні плоди. Сучасний світ відзначається величезною екологічною вразливістю на все, що нас оточує, а одночасно багато де сьогодні нехтується екологією людини, її сутністю, також і сутністю подружжя та сім’ї. Здається, що з людиною можна робити все, що лиш нам заманеться! Це руйнівні процеси; це ідеологічна колонізація, що відбувається також і в Україні. Отож, за таких умов, тим більше наші родини потребують підтримки. Зустрічатися раз на місяць, ділитися власним досвідом, читати Святе Письмо, виконувати певні обов’язки протягом місяця — ось проста форма цієї підтримки. Хочу наголосити, що суттєвою частиною життя спільноти є участь у щорічних реколекціях руху «Світло‑Життя», де родини набираються духа на працю протягом року.
Як на мене, основний виклик для «Домашньої Церкви» та руху «Світло‑Життя» загалом — це вірність харизмі та відкритість на Святого Духа. Аналізуючи ситуацію у країні та світі, можна сказати так: багатьом родинам, з огляду на матеріальні труднощі чи брак часу, важко брати участь у формаційних реколекціях, які тривають 15 днів. Це становить певний виклик для руху. Хоча багато родин користуються цією можливістю, та для інших це дуже важко, і на таку ситуацію слід відповісти.
Друга річ: багато людей сьогодні відчувають слабкість віри; багато подружь переживають кризи; родини розпадаються. Це великий виклик для нас усіх, для «Домашньої Церкви» також. «Домашня Церква» пропонує, так би мовити, певну профілактику, аби уникнути негараздів; але що робити із сім’ями, які вже розпалися? Які пропозиції створювати для них? Чимало людей сьогодні не живуть християнським життям; їм, може, важко одразу поїхати на такі тривалі реколекції. Звісно, знаходяться й інші пропозиції — наприклад, реколекції оази євангелізації. Знову ж таки, відкритим залишається питання, як допомогти самотнім матерям, жінкам, яких чоловік залишив.
Лише самі родини, які входять до руху, можуть скласти найкраще свідчення того, як він їм допомагає. Якщо дивитися збоку — я вважаю, що «Домашня Церква» допомагає подружжю бути нормальним подружжям: шанувати одне одного, пробачати й бути відкритими на потомство; усвідомлювати цінність родини та відкриватися на Божу благодать. Усе це прості нормальні справи; однак вони дуже потрібні в житті кожної родини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
