Час від часу здається, що в голові вже нема місця на нову інформацію. Однак цю проблему можна вирішити: потрібно тільки навчитися використовувати кнопку «Видалити», яка є в кожного з нас.
Мозок використовує дуже цікавий спосіб звільнення місця для того, щоб створити нові нейронні зв’язки, аби ми могли запам’ятати більше.
У неврології є такий вислів: нейрони, які спалахують разом, зв’язуються один з одним. Іншими словами, що частіше використовується нейрозв’язок у мозку, то міцнішим він стає. Ось чому правильною є інша приказка: «Важко в навчанні — легко в бою». Що більше ви граєте на піаніно, що частіше використовуєте іноземну мову або жонглюєте, то міцнішими стають ці зв’язки.
Протягом багатьох років це вважалося головною запорукою в опануванні нових навичок. Але виявилося, що здатність навчатися залежить не тільки від побудови і зміцнення нейрозв’язків. Важливішим за це виявилась наша здатність руйнувати старі зв’язки. Цей процес називається «синаптичний прунінг».
Ось як це працює.
Ваш мозок подібний до саду
Уявіть, що ваш мозок — це сад, хіба що замість вирощування квітів, фруктів та овочів ви вирощуєте там синаптичні зв’язки між нейронами. По цих зв’язках передаються такі нейромедіатори, як дофамін, серотонін та інші.
У вашому мозку є і садівники — мова про гліальні клітини, які можуть прискорювати сигнали між певними нейронами. У той же час інші гліальні клітини забирають усе зайве: виривають бур’яни, вбивають шкідників, підмітають опале листя. Ці садівники-прибиральники в мозку називаються мікрогліальними клітинами. Вони руйнують синаптичні зв’язки. Питання в тому, звідки вони знають, які зв’язки можна руйнувати?
Дослідники тільки починають розгадувати цю таємницю, але вже зараз вони знають точно, що ті синаптичні зв’язки, які ми використовуємо рідше за інші, позначаються білком C1q (та іншими). Коли мікрогліальні клітини помічають цю мітку, вони вступають у реакцію з білком і знищують або скорочують синапс.
Таким чином у вашому мозку звільняється місце для нових, більш міцних зв’язків, щоб ви змогли запам’ятовувати більше.
Чому сон дуже важливий для мозку?
Чи було у вас коли-небудь відчуття, що мозок переповнений? Можливо, це ставалось у період працевлаштування чи під час роботи над проектом, — а все тому, що ви мало спали. Попри брак сну, мозок отримував нову інформацію, через що і справді був переповнений.
Коли ви дізнаєтеся багато нового, мозок будує зв’язки, — але вони неефективні, тимчасові. Він повинен обрізати їх і побудувати більш чіткі, ефективні стежки. Цим наш мозок займається, коли ми спимо.
Поки ви спите, обсяг мозкових клітин може скоротитися на 60%, аби дати можливість гліальним клітинам почати роботу — прибрати все зайве і обрізати синапси.
Чи прокидалися ви коли-небудь після хорошого сну з чистими думками і ясною головою? Так було тому, що внаслідок очистки та посилення зв’язків, здійснених уночі, у вашому мозку з’явилося багато місця для прийняття й синтезу нової інформації, тобто для навчання.
Інколи корисно навіть подрімати 10‑20 хвилин, аби ці «садівники» очистили ваш мозок від непотрібних зв’язків.
Займатися розумовою діяльністю за тривалого браку сну — те ж саме, що прорубуватися крізь густі джунглі з мачете. Це важко, повільно і дуже втомлює. Шляхи заростів переплітаються і світло не може проникнути всередину. Розумова діяльність після гарного відпочинку — це приємна прогулянка по парку, яка надихає.
Думайте про те, що для вас важливе
Насправді, у вас є можливість вирішувати, що саме ваш мозок видалить, поки ви будете спати. Це синаптичні зв’язки, яких ви не використовуєте. Однак завдяки цьому зв’язки, які використовуються, отримують все необхідне для росту. Тому потрібно контролювати те, про що ви думаєте.
Якщо ви витрачаєте занадто багато часу на читання теорій про те, чим закінчиться серіал «Гра престолів» і лише зрідка думаєте про роботу — вгадайте, які синапси будуть позначені для видалення?
Якщо на роботі у вас із кимось конфлікт і тепер ви думаєте, як покарати цю людину, а не про те, як упоратися з важливим проектом, ваш мозок генеруватиме чудові ідеї для помсти і погані для інновацій.
Аби максимально використовувати природну систему очищення вашого мозку, думайте про те, що насправді для вас важливо. Ваші «садівники» зміцнять ці зв’язки і приберуть непотрібні. Так ви зможете допомогти своєму мозку розквітнути.
Один із сучасних поглядів на фізіологічну будову та функціонування людського тіла каже, що ми — це не «тіло і мозок у голові», а «мозок і його тіло». Наше тіло — це, у певному сенсі, продовження і доповнення до нашого мозку. Тому варто змістити акценти і подбати про те, що головує (і це не каламбур).
Бог водить сонце і світила. І гліальні клітини теж
Натомість відкриття про діяльність гліальних клітин ніяк не суперечать життю вірою. Це механізм, створений Богом у шерегу інших механізмів, для правильного функціонування нашої тілесності. Який висновок віруюча людина може зробити з рекомендацій «правильного завантаження мозку»? Насамперед той, що думати треба про важливе: про Бога і молитву, про прощення і добро, про допомогу і євангелізацію, — і тоді легше буде прощати і забувати, не зосереджуватися на болях і образах, і взагалі «ментально йти» уперед.
Кардинал Нгуен Ван Туан казав, що один із «недоліків» Бога — це погана пам’ять: Він забуває наші гріхи. Такого вміння правильно забувати погане ми можемо у Нього просити.
Якщо ж когось мучать погані думки (нав’язливі стани, обсесії), то й тут можна скористатися знаннями сучасної науки: попросіть Бога, чи Діву Марію, Вона хороша хазяйка на «горищах» нашої пам’яті, чи когось із близьких вам святих, аби випололи оті непотрібні зв’язки, очистили вашу пам’ять і допомогли рухатися у житті вперед.
Думайте про те, що для вас насправді важливе, і воно поведе вас за собою, в буття новою людиною Доброї Новини.
За матеріалами: Мізки.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
