Боже слово живить нашу надію, що виливається у взаємне служіння. На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи під час загальної аудієнції у середу, 22 березня 2017 р., черговий уривок з послань святого Павла, присвячений надії. Цього разу в центрі уваги його роздумів були слова «витривалість» і «відрада».
«Вже протягом кількох тижнів, – зауважив він, – апостол Павло допомагає нам краще зрозуміти, в чому полягає християнська надія. Вже було сказано, що це не оптимізм, а щось зовсім інше. Апостол допомагає нам зрозуміти, що саме. Сьогодні він це робить, наближаючи нам два наставлення, як ніщо інше, дуже важливі для нашого життя і досвіду віри: витривалість та відрада». В уривку з Послання до Римлян, що був прочитаний на початку аудієнції, ці слова згадувалися двічі: спочатку з посиланням на Священні Писання, а далі – стосовно Самого ж Бога.
Наступник святого Петра пояснив, що «витривалість» можемо окреслити також словом «терпеливість». Мова йде про здатність переносити, залишатися вірними також і тоді, коли тягар, здається, починає бути нестерпним й приходить спокуса «судити негативно й залишити все і всіх». «Відрада», натомість, – це «благодать уміти побачити й показати в кожній ситуації, навіть і в тих, які в основному, позначені розчаруваннями і стражданнями, Божу присутність та сповнену співчуття дію».
«Святий Павло, – зауважив Святіший Отець, – пригадує нам, що витривалість й утіху нам, насамперед, особливим чином передають Священні Писання, тобто, Біблія. В дійсності, Боже слово, у першу чергу, спонукає нас звернути свій погляд на Ісуса, краще Його пізнавати і дедалі більше уподібнюватися до Нього. По-друге, Боже слово об’являє нам, що Господь дійсно є “Богом терпеливости й утіхи”, Який завжди залишається вірним Своїй любові до нас, тобто, є витривалим в любові й терпеливим з нами, Він не втомлюється нас любити. Він – витривалий, постійно нас любить! А також опікується нами, перев’язуючи наші рани ласкою Своєї доброти й милосердя, тобто, втішає нас».
Дала Папа вказав на те, що у цій перспективі краще розуміємо слова святого Павла з цього ж уривка: «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати». На перший погляд, це може здаватися самовпевненістю, але «у світлі Євангельської логіки» знаємо, що «наша сила не походить від нас самих, але від Господа», і той, хто у своєму житті зазнав «вірну Божу любов та Його утішення», не лише спроможний, але й повинен «бути поруч з найслабшими братами й сестрами, беручи на себе їхні немочі».
Наслідком такого стилю життя, як наголосив далі Глава Католицької Церкви, не є створення спільноти, в якій існують члени «першої категорії», тобто, сильні, та «другої категорії» – слабкі, але те, про що говорить святий Павло: «щоб ви між собою мали однакові почуття за прикладом Христа Ісуса». «Боже слово живить надію, яка конкретно виливається у взаємоподіл та взаємослужіння. Тому що навіть той, хто є “сильним”, раніше чи пізніше досвідчує неміч та потребує відради від інших, й навпаки, навіть у стані слабкості завжди можна подарувати ближньому, що зазнає труднощів, усмішку чи простягнути руку допомоги», – сказав Папа, підкреслюючи, що створення спільноти, яка «одноголосно й однодушно прославляє Бога», можливе тоді, коли у центрі ставимо Христа та Його слово, пам’ятаючи що саме Він є нашим «сильним братом, який опікується кожним з нас».
«Дорогі друзі, – підсумував Святіший Отець, – ми ніколи не зможемо віддячитися Богові за дар Його слова, яке присутнє у Святому Письмі. Саме там Отець Господа нашого Ісуса Христа об’являється, як “Бог витривалості й утіхи”. І саме там усвідомлюємо, як наша надія не ґрунтується на наших здібностях і силах, але на Божій підтримці, на вірності Його любові».
Наприкінці аудієнції Папа також пригадав, що наприкінці тижня проводитиметься ініціатива «24 години для Господа». Він заохотив вірних в усьому світі «з вірою» пережити цю зустріч, наново відкриваючи для себе Таїнство Покаяння, побажавши, щоб це стало нагодою «радісної зустрічі з милосердям Небесного Отця, Який усіх приймає та прощає».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
