У Кракові, в санктуарії Святого Хреста, що в абатстві цистерціанців, була відслужена Свята Меса за загиблу волонтерку — Хелену Кметь. 26‑річна випускниця Сілезької політехніки загинула в Болівії 24 січня ц.р., де працювала в дитячому притулку.
«Кров, пролита Хеленкою, волала про прощення, про відпущення, до Отця, багатого милосердям. Життя, віддане у жертву, приносить такі наслідки милосердя Божого», — говорив під час богослужіння єпископ Ян Зайонц.
Хелена Кметь народилася 9 лютого 1991 року. До місійного волонтаріату «Спаситель» (Salvator) вступила на початку 2012 року. Одразу ж активно включилася в діяльність спільноти, їздила по всій Польщі та за кордон. Була музично обдарована й завжди охоче служила своїм співом на місіях і катехизаціях. Побувала у місійних осередках в Угорщині, Румунії та Замбії.
Хеленка разом зі своєю подругою Анітою Шувальд познайомилися з сестрами Дембіцькими Служебницями під час однієї з релігійних зустрічей. Вдруге зустрілися на Всесвітньому дні молоді. Пізніше листувалися, й так польські волонтерки довідалися про дитячий притулок у Болівії. Там терміново був потрібен ремонт, а дівчата дуже хотіли поїхати й допомагати сестрам та дітям. Їхня місія мала тривати від 8 січня по кінець червня.
24 січня в Кочабамбі, де розташований притулок, стався напад. Хеленку поранили ножем. Попри спроби рятувати її життя, вона померла на руках своєї подруги Аніти.
У своїй проповіді під час жалобного богослужіння (в рамках великопісних Мес по стаційних храмах) єпископ Ян Зайонц нагадав слова Господні: хто виконає заповіді і навчить інших, той буде великим у Царстві Божому. «Ми всі запрошені осягнути цю велич, — зазначив єпископ Ян. — Не забуваймо, однак, що найбільша і найтяжча заповідь — це заповідь любові до Бога і ближнього». Віра перемінює людську нетерпеливість і сумніви у повноту надії, а людина, яка уповає на Бога, покидає страхи та побоювання.
Чоловік, який убив Хеленку, не зізнавався у скоєному, — вів далі єпископ Зайонц. Але сталося так, що під час огляду місця злочину в притулку, де він скоїв цей злочин, після довгих годин розслідування, сестри дали йому напитися і запропонували ковдру, бо там було холодно.
— Завдяки цьому жесту щось здригнулося в серці цього молодого чоловіка, нещасливого, покинутого батьками. Й тоді він поставив запитання: чи сестри і батьки простять його? Нп відповідь не довелося довго чекати, бо ж той жест доброзичливості й сердечності, турботи про людину, сам був свідченням того, що — так, — сказав єпископ. — Тоді той молодий чоловік впав навколішки й став говорити, і просити, щоб його простили. Він зізнався в усьому і був готовий прийняти яке завгодно покарання, аби лиш таким чином сплатити борг, який стягнув на себе своєю поганою поведінкою.
Переклад CREDO за матеріалами: Deon, Dziennik Zachodni
фінансово.
Щиро дякуємо!
