Як у травні вся Церква — духовенство і вірні — молиться в особливий спосіб до Пресвятої Богородиці, так у місяці червні вона присвячує велику увагу молитвам до Христа Чоловіколюбця, молячись до Серця Христового.
У травні вся Церква співала «Пресвятая Богородице, спаси нас!», а в червні наші храми наповнені співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!» Цьогоріч на червень припадають два великі свята, які найбільше виявляють і показують Божу любов до людини. Це в четвер після І Неділі по Зісланні Святого Духа (15 червня, в західному обряді святкування перенесене на найближчу неділю, 18 червня. — Прим. ред.) Празник Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, або, як ми називаємо, Пресвятої Євхаристії чи Божого Тіла; а також у п’ятницю після ІІ Неділі по Зісланні Святого Духа (23 червня) Празник Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа, чи «Христа Чоловіколюбця», або ж «Серця Христового». Тому і ми протягом цього часу будемо роздумувати про Божу любов.
Любов Бога Творця до людини-сотворіння — це основна ниточка всього об’явлення. Бог себе об’являє людині, щоб людина змогла зрозуміти найважливішу життєву істину: без Бога і Його любові нормально прожити життя ми неспроможні. Вже сам факт існування-сотворення людини є виявом Божої любові; але якщо людина своєю свобідною волею не вибере жити з Богом — у неї не буде доброго теперішнього життя ані надії на щасливу вічність. І як дитина для свого нормального розвитку потребує знати і відчувати батьківську й материнську любов, подібно і кожна людина, щоби смакувати життя і тішитися ним, потребує знати й відчувати, що вона люблена Господом Богом.
Апостол Йоан Богослов дуже гарно пояснює це і в Євангелії, і в посланні: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив» (Йн 1, 18) «Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в Ньому, і Він у нас, ми пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина — Спаса світу. Хто визнає, що Ісус — Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому… Ми любимо, бо Він перший полюбив нас» (1 Йн 4, 12‑19).
Оцю Божу любов (або вияв Божої Любові в історії спасіння) іконописці та художники зображали по‑різному. Сьогодні хочу розказати про образ Христа Чоловіколюбця — образ Серця Христового, що своєю історією сягає ще 1878 року і дуже тісно пов’язаний з іменем праведного митрополита Андрея Шептицького. Цей образ віднедавна відомий вірним східної Церкви, оскільки був відреставрований і знову виставлений для почитання.
Образ первісно знаходився у храмі Пресвятої Трійці, поряд із родинним селом Шептицьких — Прилбичами, у с. Брухналь (нині Тарновиця) Яворівського р‑ну Львівської області. Саме там у серпні 1865 року був охрещений Роман-Марія-Александр Шептицький, майбутній митрополит Андрей. Цей образ намальований матір’ю Слуги Божого митрополита Андрея — Софією Фредро; вона подарувала його синові січня 1901 року, коли він став митрополитом.
Від початку на образі було зображено Найсвятіше Серце Христове. Однак після 1946 року — достеменно невідомо, з яких причин, — художники замалювали серце, зображене на іконі й натомість намалювали на руках у Ісуса ягня. Таким чином образ отримав назву «Христос Пастир». Після реставрації 2012 року ікону повернули до первісного вигляду, і назвали образом Христа Чоловіколюбця.
Софія Фредро-Шептицька намалювала образ «Найсвятіше Серце Христове» у 1878 році, після народження її сьомого і останнього сина — Леона, наймолодшого брата митрополита Андрея. Ікону вона подарувала у храм Пресвятої Трійці в селі Брухналь, що межувало із Прилбачами, де розташовувалась графська садиба Шептицьких. У цьому костелі хрестили всіх дітей Шептицьких, також і Романа, майбутнього митрополита. Цей образ митрополит Андрей тримав у себе в митрополичих палатах на Святоюрській горі, де він зберігався до 1946 року — часу ліквідації УГКЦ.
Тому, дорогі брати і сестри у Христі: кожного разу, коли ми молимося, йдемо до храму, споглядаємо ікони та образи Ісуса Христа, Богородиці, святих; коли в нашому серці зароджуються святі й добрі думки та почуття; коли приступаємо до Святих Таїнств і, зокрема, таїнства Пресвятої Євхаристії — пам’ятаймо: це все є плодом Божої любові, яка перебуває в нас, а не є нашою заслугою. Свято Божої любові, чи почитання Серця Христового, встановив 1765 року папа Климентій ХІІІ на підставі приватних об’явлень Ісуса Христа французькій монахині, нині святій, Маргариті Алакок. Ісус Христос, показуючи їй зранене Серце, промовив: «Ось Серце, що так сильно полюбило людей і нічого не щадило, ба навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки показати їм свою любов. А як відплату за те зазнаю від них тільки невдячності через брак пошани та їхні святотатства, через холод і погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любові».
Сьогодні Христос промовляє до кожної побожної української душі: «Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг заповіді свого Отця і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!» (Йн 15, 9‑11).
фінансово.
Щиро дякуємо!
