Рівно 100 років тому Церква мала вражаюче повчання

На сьогодні, 13 липня 2017 року, припадає сота річниця небезпроблемного об’явлення Матері Божої з‑посеред тих, що загалом називаються Фатімськими.

Саме в це об’явлення, шосте з черги і третє у 1917 році, Богородиця показала пастушкам пекло. Це видіння було абсолютно необхідною корекцією недоладних очікувань, що Бог усіх підряд прощає. Так, Бог безмежно милосердний, але є одне, що може стримати навіть Його: брак нашого навернення.

Те, що Марія зробила в той день, одних заохотило навернутися, інших же підштовхнуло відкинути віру. Хтось трохи був не при своєму умі, інші неохоче виражали пошану до того, що сталося… То був день, коли Матір Божа дала дітям Першу фатімську таємницю (або, в іншому трактуванні, першу частину Фатімської таємниці).

Море вогню

Пастушки побачили велике «море вогню, а в тому вогні занурені були дияволи і душі (…) подібні до прозорих, розжарених вуглин [у людських постатях], які плавали в тому вогні. Їх підносили пломені, які з них видобувалися разом із клубами диму і падали зусібіч, як іскри під час великої пожежі, легкі як іскри, без тягаря і рівноваги серед вражаючих криків і виття з болю та розпачу, які викликали дрож переляку. (Бачивши це, я, певно, скрикнула «ай», бо люди це чули.) Диявол відрізнявся від людей своїм жорстоким і гидким виглядом, подібним до якихось невідомих тварин, що викликають страх, водночас прозорих, як розжарені вуглини. Вражені, ми підвели очі до Нашої Пані, шукаючи в Неї допомоги, а Вона, повна доброти і суму, сказала до нас: «Ви бачили пекло, в яке йдуть душі грішників». (13 липня) В наступному місяці Матір Божа сказала: «Багато душ іде на вічний засуд, бо нема нікого, хто би за них жертвувався, молився» (19 серпня).

Богородиця настрахала пастушків тим видінням, а також говорила про наступну світову війну і нову епоху мучеництва. Це шокуюче — і надзвичайно суворе — о’бявлення мало вплив на формування віри Церкви наших часів.

Об’явлення 13 липня повернуло пекло у католицьке світорозуміння. Треба віддати належне Матері Божій з Фатіми, що видіння пекла, попри всю його значущість, було показане тільки після часу приготувань, починаючи з візиту Ангела Фатіми, та після численних запевнень у Небі для самих візіонерів. Але побачене в цей день сильно вразило дітей, зокрема Гіацинту, чия особистість відтоді зазнала виразної зміни.

Навіщо взагалі показувати дітям таке страшне? Але йдеться про усвідомлення, від якого нема куди дітися, хоча люди з усіх сил намагаються це зробити: факт, що пекло це реальність, справжні дійсність, а не «страшилки», і що ми перебуваємо під загрозою там опинитися, якщо не змінимо свого життя радикальним чином.

Це — правда. Пекло існує. І ми під загрозою.

Найважливіше і найменш популярне послання християнства

Те, чого навчали Ісус (Мк 1, 15), Йоан Хреститель (Мт 3, 1‑2) і св. Петро (ДІян 2, 38), залишилося незмінним: «Навертайтеся!» Ісус визначив місію Церкви як проголошення навернення і відпущення гріхів (Лк 24, 47).

Кожний папа останніх десятиліть, від Пія ХІІ до Франциска, каже: «Гріхом століття і втрата відчуття гріха». Відмова навертатися — переконаність, що гріх не має значення, — лежить в основі серйозних моральних катастроф наших часів: від абортів до торгівлі людьми, від епідемії порнографії по жорстокі злочини. Ті, хто не бачить зла, роблять страшні речі.

Видіння пекла, показане Матір’ю Божою, було абсолютно необхідною корекцією недоречного очікування, що всі ми «йдемо до неба попри все». Це правда, що Бог хоче кожному пробачити. Але є те, що може Його стримати: брак нашого навернення.

Війна без романтизму

«Ця війна закінчиться, — сказала Матір Божа пастушкам у липні 1917 року. — Але якщо люди не стримаються від ображання Бога, то розпочнеться наступна, ще страшніша війна».

Без огляду на те, як діти зрозуміли деталі цього об’явлення, загальний його сенс був для них простий: війна не є для Бога нагодою винагородити переможців. Війна пов’язана з карою за гріхи.

Парадигма «нагороди» існувала в історії християнства здавна, від Карла Великого і Жанни д’Арк, від Матері Божої Звитяжниці до конкістадорів. Християнська культура мала своїх Робін Гудів і королів Артурів, героїв з непересічними чеснотами, які розумно використовували насильство.

Але у ХХ столітті Мати Божа показала все у правильному світлі. Існують солдатські чесноти, але й вони становлять приклад того, як Бог може вивести добро зі зла, а не приклад виконання волі Божої насильством.

Також Мати Божа показала наше розуміння мучеництва. В епоху домашнього кіно вже багато хто побачив «Мовчання» Скорсезе, історію єзуїта, який втрачає ілюзії, коли — шукаючи слави посеред переслідувань у Японії — знаходить біду, від якої мертвіє душа.

Мати Божа дала на цю тему урок рівно 100 літ тому. Діти побачили у видінні папу, який, «напівтремтячий, непевними кроками, мучений болем і стражданнями», йшов, молячись за тіла померлих на своєму шляху, аж доки сам падав убитий. Мати Божа знає, що в перспективі Неба мучеництво є славним — але на землі воно болісне і сумне.

Чому не показати пекла грішникам?…

Після цього видіння пастушки упевнилися, що мусять невідкладно почати втішати Ісуса, навертаючи грішників і ввіряючись Марії.

Видіння пекла належало до першої частини таємниці й тому не могло бути відкрите. Однак це не становило перешкоди в тому, щоби про нього говорити, оскільки того ж самого дня у короткій молитві, якої діти навчилися, з’явилась цілком виразна вказівка на можливість вічного засуду як грізного майбуття, на яке ми всі наражені: «О мій Ісусе, прости нам наші гріхи, вбережи нас від вогню пекельного і приведи на Небо всі душі, а особливо ті, які найбільше потребують Твого милосердя». Про цю молитву була мова вже під час перших опитувань візіонерів, і вона була невідкладно переказана для широкого доступу.

Гіацинта померла, не знаючи, певно, відповіді на своє запитання: «Чому Наша Пані не показує пекла грішникам? Якби вони його побачити, не грішили би, аби там не опинитися!» Мати Божа виконала її прохання, коли 1941 року сестра Лусія дістала згоду на розкриття першої частини Фатімської таємниці. Однак не сталося того, в чому була впевнена наймолодша пастушка. Зовсім навпаки, підтвердилося пророцтво Авраама з притчі про вбогого Лазаря: «Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!» (Лк 16, 30‑31).

20 пунктів від сестри Лусії

Сестра Лусія представляє Фатімське послання у вигляді 20 конкретних закликів. Почергово вони виглядають так:

1. Заклик до віри
2. Заклик до адорації
3. Заклик до надії
4. Заклик любити Бога
5. Заклик прощати
6. Заклик молитися
7. Заклик жертвувати
8. Заклик брати участь у Євхаристії
9. Заклик до близькості з Пресвятою Трійцею
10. Заклик щодня молитися Розарій
11. Заклик до молебню до Непорочного Серця Марії
12. Заклик до роздумів про вічне життя
13. Заклик до апостольства
14. Заклик вистояти в чиненні добра
15. Заклик перестати ображати Бога
16. Заклик до освячення сім’ї
17. Заклик до досконалості християнського життя
18. Заклик до життя у повній посвяченості Богові
19. Заклик до святості
20. Заклик іти дорогою Неба.

Про що говорила Мати Божа, коли казала, «щоби багато від пекла були врятовані і настав мир у світі»? Насамперед про три головні й загальні речі: молитву, жертву винагородження і виправлення життя. Ось шлях спасіння, вказаний Фатімською Богородицею. Деталізований шлях виглядає так: щоденний Розарій (молитва), молебень Перших субот (жертва винагородження) і посвячення Серцю Марії (велике виправлення життя).

13 липня — це лише частина повісті, яка містить набагато більше потішення, ніж засуду, і призначена для кожного покоління заново.

Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia, Deon