Наказ закинути сіті скерований не лише до Симона Петра; йому випало відчалити на глибінь, подібно, як і тим, які на вашій батьківщині першими розпізнали те, що є найневідкладнішим, які започаткували ініціативи миру й життя.
«Наказ закинути сіті включає в себе відповідальність», — наголосив Франциск у своїй проповіді під час Святої Меси, яку очолив у четвер, 7 вересня 2017 р., в парку ім. Сімона Болівара в Боготі. Це була остання подія другого дня його Апостольської подорожі до цієї Колумбії. Разом із Наступником святого Петра молилися 1 мільйон 100 тисяч вірних.
Вселенський архиєрей зазначив: святий євангеліст Лука розповідає нам, що покликання перших апостолів відбулось на березі Генісаретського озера; це єдиний у Євангеліях раз, коли Христос проповідує на так званому Галілейському морі. Там люди зібралися, щоб послухати голос Христовий, спроможний скеровувати їх та просвітити. Також це було місце, де рибалки трудилися, намагаючись забезпечити гідне та щасливе життя для себе і своїх рідних. У відкритому морі змішуються бажана плідність людської праці та розчарування від марності зусиль. Згідно з давнім християнським тлумаченням, море представляє безмірність, де живуть разом усі народи. Але своєю розбурханістю та мрякою море вказує також і на усі небезпеки, які загрожують людству; вказує на силу, здатну його знищити.
Схожими словами, зазначив Папа Франциск, ми позначаємо ці реальності: того дня Ісус мав за плечима море Галілейське, а попереду — море людей, що слідували за Ним, адже знали Його співчуття до людського болю, Його глибокі, правдиві та переконливі слова. Усі приходили, щоб послухати Спасителя. Його Слово має щось особливе, що не залишає людину байдужою; воно має силу навертати серця, змінювати плани та наміри. Його Слово не є тим, що написали, сидячи за столом, — тобто холодним та віддаленим від людського болю; воно підтверджене ділом.
«Це лю́бе місто, Богота, і ця прекрасна країна, Колумбія, містять багато людських сценаріїв, описаних у Євангелії. Тут є великі маси народу, які прагнуть слова життя, що своїм світлом освітлює усі труди й показує сенс і красу людського життя. Ці великі маси чоловіків та жінок, дітей та похилих віком осіб, живуть на землі нечуваної плідності, яка могла би дати плоди для всіх. Проте також і тут, як і в інших частинах світу, присутня густа пітьма, що загрожує життю та нищить його: темрява несправедливості й соціальної нерівності; корупційна пітьма особистих чи групових інтересів, які в егоїстичний та непогамований спосіб використовують те, що призначене для добробуту всіх; темрява браку пошани до людського життя, яка щоденно пожинає життя багатьох невинних, чия кров волає до неба; пітьма прагнення помсти чи ненависті, які заплямлюють людською кров’ю руки тих, хто вершить справедливість самотужки; темрява тих, хто стає нечутливим до болю численних жертв. Усі ці прояви темряви Ісус розвіює та знищує своїм наказом, даним у Петровому човні: “Відчали на глибінь!”(Лк 5, 4)», — мовив Вселенський архиєрей. Ми часто переживаємо схожий досвід, як і апостол Петро: брак позитивного результату наших трудів, — зазначив Папа.
Так само і Колумбія мала подібний досвід, коли за шість років змінила 16 президентів та заплатила дорогу ціну за свої поділи. Також і Церква в Колумбії знає досвід безплідних і безрезультатних душпастирських зусиль. Однак необхідно брати приклад зі святого апостола Петра, який завжди довіряв Учителеві, чиє слово приносило плідність навіть там, де негостинність людських темряв учиняє неплідними багато трудів та зусиль. «Петро — це людина, яка рішуче приймає запрошення Ісуса, залишає все і йде за Ним, аби перемінитися у нового рибалку, чия місія полягає у ведені своїх братів до Божого Царства, де життя стає повним та щасливим», — підкреслив Глава Католицької Церкви.
Далі Папа нагадав, що наказ Ісуса закинути сіті скерований не лише до апостола Петра, але що вся спільнота вірних повинна стати тією рибальською сіттю, яка збирає усіх в одно, яка об’єднує, таким чином, трудячись на благо захисту людського життя і дбання про нього, зокрема, про те життя, яке найбільш незахищене: у материнському лоні, у старості, в умовах неповносправності чи соціального відкинення. «Також і маси людей, що живуть у Боготі та Колумбії, можуть стати справжніми живими, справедливими і братніми спільнотами, якщо слухатимуть і прийматимуть Боже слово», — підкреслив проповідник. У таких спільнотах, зазначив він, постануть численні чоловіки та жінки — справжні учні, які зі свобідним серцем зможуть наслідувати Ісуса і будуть здатні любити життя на всіх його етапах.
Треба, щоб ми одне одного кликали, подавали одне одному знаки, як ті рибалки у човні з євангельської сцени. Ми всі потребуємо товаришів у дорозі, партнерів у цьому «спільному підприємстві», яким є батьківщина. Богота і Колумбія це одночасно берег, озеро, відкрите море, а також місто, яким Ісус проходив (і проходить), аби обдарувати своєю присутністю та плідним словом, вивести нас із темряви і привести до світла й життя. Ми повинні покликати інших, усіх, аби ніхто не залишався під владою бурі. Узяти в свій човен сім’ї, які є санктуарієм життя. Зробити місце для спільного блага, поставивши його вище за дріб’язкові чи містечкові інтереси.
Папа Франциск навів як приклад апостола Петра, який пізнав власну незначущість, але також і велич слова та дії Ісуса; знав про свої слабкості, але був завжди готовий кинутися вперед або відступити назад. Усіх нас, як і Петра, Учитель запрошує відчалити на глибінь, спонукає розділити ризик, залишити наш егоїзм та слідувати за Ним, покинути наші страхи, які не походять від Бога, паралізують та сповільнюють нас у тому, щоб бути будівничими миру та промоторами життя.
Після Святої Меси Папа Франциск привітався у сакристії з групою єпископів із Венесуели.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Wiara
фінансово.
Щиро дякуємо!
