Вінниця. День втраченої дитини

Вперше такий День з’явився у Сполучених Штатах Америки у 1988 році. Нині він відзначається у багатьох країнах світу.

Не секрет, що батьки, а особливо матері, які втратили дитину ще не народженою через смерть у лоні матері чи викидень, або народили її мертвою, часто залишаються сам-на-сам зі своєю втратою. Щоб допомогти таким батькам, Душпастирство родин Кам’янець-Подільської дієцезії організувало і провело День втраченої дитини. Він відбувся 15 жовтня 2017 р. у вінницькій парафії Божого Милосердя.

Дата 15 жовтня була вибрана невипадково: адже стільки триває вагітність, якщо рахувати від початку року — з 1 січня.

«Батьки, які втратили своїх дітей ненародженими, дуже потребують підтримки, — сказала для CREDO організатор заходу, сімейний консультант, кандидат педагогічних наук Тереза Андрущишина. — Перше, що ми хотіли для них зробити, це зламати “табу”, що його суспільство накладає на цю тему. Адже коли дитина помирає ненародженою — про це дуже часто уникають говорити. І самі батьки, і їхнє оточення. З другого боку, перед батьками ненародженої дитини постає безліч питань: чому так сталося? де тепер наша дитина? Уникаючи розмов про цю дитину, батьки шукають відповідей самі, й далеко не завжди йдуть у цих пошуках у правильному напрямку. А це, своєю чергою, може породжувати претензії до Бога та інших, звинувачення себе та інших, розчарування, небажання жити… Другий важливий момент цього відзначення: підкреслити, що дитина, яка не з’явилася на світ, — така ж особистість, як і кожен із нас, і тому заслуговує на добру пам’ять про себе. Адже якщо ми підкреслюємо гідність людського життя від моменту зачаття, то так само повинні підкреслювати й гідність людської смерті, незалежно від того, на якому етапі життя вона настала».

У заході взяли участь 100 чоловік, переважно з Вінниці та найближчих парафій. Пані Тереза Андрущишина і психолог-консультант Неля Куцак провели для них конференцію на тему «Як жити після втрати дитини», у якій взяли участь близько 40 осіб. У конференції було висвітлено три аспекти смерті ненародженої дитини: духовний (що про цю дитину думати, як за неї молитися), суспільний (як це сприймає найближче оточення) і психологічний. Також фахівці радили, як батькам бути після такої втрати: пам’ятаючи про свою дитину, жити повноцінним життям.

У намірах батьків, які втратили дітей ненародженими, та їхніх рідних була відправлена Євхаристія, яку очолив дієцезіальний душпастир родин, настоятель парафії Божого Милосердя о. Стефан Маєвський і яка об’єднала понад сто вірних. Завершився День втраченої дитини молитвою Розарію за ненароджених дітей та їхніх батьків.

Чи допоміг цей захід його учасникам? Судячи з відгуків — так. Багато з них висловили щиру подяку організаторам; деякі казали, що це був перший у їхньому житті день, коли вони не боялись признатися самім собі та іншим у тому, що їх спіткало, і не боялися думати про свою втрачену дитину, а відтак — дістали змогу її по‑справжньому любити. А одна жінка відверто сказала, що тільки прочитавши інформацію про такий день, коли згадають втрачених дітей, вона вперше «відчула себе людиною». І можна сподіватись: батьки, принаймні — більшість з них, не просто зрозуміли, а глибоко усвідомили, що їхні діти — є, що вони перебувають із Богом, люблять їх і бажають їм бути щасливими батьками вже тут, на землі.

Цікаво, що на Дні втраченої дитини знайшли собі місце й батьки, які колись убили своїх дітей, зробивши аборт. Їхні сльози стали виразом щирого жалю за скоєне. З боку ж інших учасників вони не зіткнулись з осудженням, а навпаки, отримали підтримку.

Промовистим фактом стало і те, що серед учасників виникла ідея провести вікендові реколекції для батьків, які втратили дітей. І понад 20 подружжів залишили свої номери телефонів, щоб їм про це повідомили.
Фото: Тереза Андрущишина