У Києві відкрили вулицю Йоана Павла ІІ. Урочистість збіглася з оголошенням Греко-Католицькою Церквою папи-поляка покровителем польсько-українського примирення.
11 жовтня у базицілі св. Петра в Римі архиєпископ Святослав Шевчук сказав у проповіді, що ми «потребуємо заступництва святого Йоана Павла ІІ, оскільки наші стосунки потребують бальзаму, ліків, які б загоїли біль, що постав унаслідок конфлікту між українцями та поляками».
Безпосередній діалог примирення поміж нашими народами був розпочатий з ініціативи Йоана Павла ІІ у 80‑х роках. Зустріч представників Синоду єпископів УГКЦ та Конференції єпископату Польщі відбулася 8‑17 жовтня 1987 року в Римі. Тоді було підписано Декралацію про польсько-українське прощення і примирення. Минуло, власне, 30 років від тієї події, а інколи, читаючи у пресі коментарі на тему польсько-українських стосунків, я маю враження, що багато хто й не усвідомлює, як багато в цьому питанні вже зроблено. Йоан Павло ІІ безсумнівно є не лише покровителем, який заступатиметься за нас перед Богом, але і взірцем політика діалогу.
Зміна, яка відбулась у ватиканській політиці стосовно Радянського Союзу, розпочалася саме за його понтифікату. Здається, вона йшла у двох напрямках. З одного боку, систематичною підтримкою помісних Церков на території Радянського Союзу; з іншого — припиненням поблажливої політики щодо Москви. Підписана тридцять років тому декларація безсумнівно вписується в політику зміцнювання братерських стосунків між народами. Цей самий вимір посідає надання одній з вулиць Києва імені Йоана Павла ІІ та оголошення його покровителем польсько-українського примирення. У цьому аспекті Йоан Павло ІІ може бути названий політиком діалогу.
З іншого ж боку, подібно як тридцять літ тому, ми помічаємо потребу зміни стосунків із Москвою. І йдеться насамперед не про екуменічний діалог, а про захист миру й справедливості. Архиєпископ Святослав Шевчук під час прес-конференції звернув увагу на ще одне важливе питання. Він сказав, що «сьогодні Апостольський Престол є вже майже єдиним голосом на міжнародній арені, який захищає Україну, (…) і демаскує медіальні маніпуляції стосовно конфлікту, який там триває». Ватикан завжди вважав, — стверджує ієрарх, — що це не внутрішній конфлікт, а міжнародний.
Польсько-українське примирення — це не тільки вилікування взаємних ран і болю, але також підтримка, яку може надати Польща перед лицем конфлікту, що триває в Україні. Йоан Павло ІІ безсумнівно може бути названий людиною діалогу, але він також був людиною правди. Без правди діалог втрачає сенс.
фінансово.
Щиро дякуємо!
