Народжені після 1995 року — «iПокоління» — зростали зі смартфонами, мали акаунт в Instagram іще до того, як пішли у старші класи, і не пам’ятають часу до інтернету. Вони фізично в більшій безпеці, ніж попередники, але їхнє психічне здоров’я під загрозою.
Американська психологиня, професорка університету в Сан-Дієго Джейн Твендж (Jean Twenge) уже 25 років досліджує відмінності між поколіннями. Три з її книжок присвячені психології сучасних молодих людей: це «Епідемія нарцисизму» (The Narcissism Epidemic), «Покоління я» (Generation Me) та «iПокоління» (iGen).
У статті «Чи смартфони руйнують покоління?» (Have Smartphones Destroyed a Generation?) для видання The Atlantic психологиня розповіла про результати досліджень впливу ґаджетів на сучасних підлітків.
MediaSapiens пропонує адаптований переклад статті Джейн Твендж.
Про класифікацію поколінь
Як правило, риси, характерні для певного покоління, виявляються поступово. Якщо вони виникли в одного покоління, то з’являтимуться й у подальших. Наприклад, «міленіали» (народжені у 1980–1994 роках) є індивідуалістичним поколінням, але індивідуалізм ріс у людях відтоді, коли з’явилися «бебі-бумери» (народжені в 1946–1964 роках).
У 2012 році я помітила раптові зміни в поведінці підлітків та їхньому емоційному стані. Багато визначальних рис «міленіалів» почали зникати. До того, аналізуючи покоління з 1930-х років, я не бачила нічого подібного. Скажімо, свобода, така приваблива для попередніх поколінь, значно менше цікавить сучасних підлітків. Найбільшою відмінністю «міленіалів» від їхніх попередників — «покоління Х» (народжені в 1965–1979) були їхні погляди на світ, а нинішніх підлітків від «міленіалів» відрізняє також і поведінка. Їхнє щоденне життя зовсім не таке, як у старших за них лише на кілька років.
У 2012 році кількість американців, які мали смартфони, перебільшила 50 %. Я назвала нове покоління «iПоколінням», бо подальші дослідження довели, що воно було сформоване саме смартфонами й соціальними медіа.
Яким є «iПокоління»?
Народжені між 1995 та 2012 роками, представники цього покоління зростали зі смартфонами, мали акаунт в Instagram іще до того, як пішли в старші класи, і не пам’ятають часу до інтернету.
«Міленіали» також виросли з інтернетом, але він не був у них «у руках» із раннього дитинства вдень та вночі. Найстарші представники «iПокоління» були підлітками, коли в 2007 році з’явився iPhone. Дослідження 2017 року, в якому взяли участь понад 5 тисяч американських підлітків, показало, що три чверті з них тепер мають власний.
Смартфони і планшети змінили кожен аспект життя тінейджерів: від спілкування до психічного здоров’я. Це зачепило всі куточки США і типи сімей: бідних та багатих, мешканців міст і сіл, людей будь-якого етнічного бекґраунду.
Деякі зміни в поколіннях є позитивними, деякі — негативними, але багато які — одночасно й тим, і тим. Так, сучасні підлітки з меншою ймовірністю потраплять в автомобільну аварію та менш вразливі до алкоголю. Але психологічно вони в більшій небезпеці, ніж їхні попередники.
Як змінилася соціальна активність дітей?
Теперішні 12-класники (шкільна освіта в США триває 12 років. — MS) ходять гуляти рідше за восьмикласників у недалекому 2009-му.
Кількість дітей, які регулярно ходять гуляти з друзями, впала на понад 40 % із 2000 до 2015 року. Зниження було особливо стрімким за останні роки. А це те, чого діти завжди найбільше хотіли: «ботани» та «круті», бідні й багаті, трієчники та відмінники. Ролердроми, баскетбольні майданчики, басейни та місця для обіймів — їх усі замінили віртуальні простори.
Представники «iПокоління» також менш схильні розпочинати романтичні стосунки. Перший етап флірту вони називають «балаканням». Як на покоління, яке віддає перевагу спілкуванню онлайн, це доволі іронічна назва. Після того, як двоє «побалакають» певний час в інтернеті, вони можуть почати зустрічатися. Тільки близько 56 % старшокласників у 2015 році мали стосунки, тоді як для «бебі-бумерів» та «покоління Х» цей показник становив 85 %.
Ця тенденція спричинила зниження сексуальної активності підлітків на 40 % у порівнянні з 1991 роком. Тепер у середньостатистичного підлітка перший секс відбувається в 11 класі — це на рік пізніше за представника «покоління Х». Пізній початок сексуального життя вважають найбільш позитивним трендом останніх років. Показник вагітності в дівчат-підлітків також досяг найнижчого рівня: в 2016 році він знизився на 67 % порівняно з піком у 1991 році.
Раніше більшість підлітків працювали, щоб мати фінансову свободу від батьків чи з ініціативи останніх — аби їхні діти зрозуміли ціну долару. «іПокоління» не працює й не керує своїми фінансами в такій мірі. Наприкінці 1970-х 77 % учнів випускного класу мали роботу, а в середині 2010-х — лише 55 %. Кількість учнів 8 класу, які працюють, скоротилася вдвічі.
Навіть керування авто — символ дорослої свободи в американській культурі — втратило привабливість для підлітків. Майже всі «бебі-бумери» мали права до випускного класу, а нині в кожного четвертого випускника їх немає. Багато молодих людей кажуть, що не відчували потреби й врешті здали на права лише через тиск рідних.
Починаючи з «міленіалів» підлітковий вік почав коротшати. Нинішні 18-річні більше схожі на колишніх 15-річних, а 15-річні — на 13-річних. Дитинство тепер триває чи не весь час навчання в школі.
У добу інформаційної економіки диплом про вищу освіту важить більше, ніж досвід роботи. Тож батьки заохочують дітей більш сумлінно вчитися. Підлітки не протестують, бо не мають потреби йти гуляти — їхнє соціальне життя вирує в телефоні.
Учні 8, 10 та 12 класів насправді витрачають менше часу на домашні завдання, ніж «покоління Х» на початку 1990-х. Через те, що вони не працюють, у них більше вільного часу. «іПокоління» проводить його зі смартфоном, на самоті в своїй кімнаті й нерідко — у пригніченому настрої.
Нові медіа пригнічують
Із 2011 року показники підліткової депресії та самогубств суттєво зросли. «іПокоління» опинилося на межі найгіршої кризи психічного здоров'я за кілька десятиліть.
Для цього є різні причини. Змінюється стиль батьківського виховання, програма у школі й культура загалом. Але ключовим фактором стало поширення смартфонів і популярність соціальних мереж.
Опитування Monitoring the Future від Національного інституту наркології США (National Institute on Drug Abuse) ставить учням 8, 10 та 12 класів понад 1000 запитань щороку. Соціологи запитують, чи вони щасливі та скільки часу приділяють різним заняттям: особистому спілкуванню, спорту, а також «екранним активностям» — використанню соцмереж, зависанню на сайтах.
Результати показали, що підлітки, які проводять в інтернеті 6–10 годин на тиждень, почуваються менш щасливими, ніж ті, хтонадає перевагу «неекранним активностям».
Звісно, це опитування не доводить напряму, що технології викликають у дітей симптоми депресії. Можна було би припустити, що нещасливі діти більш схильні до таких активностей. Але подальші дослідження переконують, що це не так.
У рамках одного з них опитали студентів коледжів, які мали сторінки у Facebook. Протягом двох тижнів їм п'ять разів на день приходили повідомлення з запитаннями, який у них настрій і скільки часу вони провели у Facebook. Виявилося, що чим довше студенти «зависали» в соцмережі, тим гірше вони почувалися.
Чому може виникнути депресія?
Соціальні мережі обіцяють об’єднувати людей. Але сучасні підлітки — це самотнє, дезорієнтоване покоління, яке часто почувається відстороненим від багатьох речей. Почуття самотності в підлітків зросло з 2013 року. І продовжує це робити.
Ризик появи депресії у восьмикласників, які багато часу проводять в соцмережах, зріс на 27 %. Підлітки, які проводять понад три години на день за ґаджетами, на 35 % більш схильні до планування самогубства.
Ось один приголомшливий статистичний факт, який демонструє ізольованість сучасних підлітків: з 2007 року рівень смертності серед них зменшився, проте рівень самогубств збільшився. Оскільки діти почали проводити менше часу разом, вони рідше вбивають один одного, але частіше чинять суїцид.
Соцмережі загострюють одвічний страх підлітків, що їх залишать осторонь, виженуть із компанії. Діти тепер «гуляють» у Snapchat, Instagram та Facebook. Коли вони бачать, що їхні однокласники там спілкуються, а їх не запрошують, це викликає гострі переживання.
Підлітки з тривогою чекають на коментарі та вподобання їхніх публікацій й зізнаються, що засмучені, коли їх менше, ніж вони сподівалися.
Про різницю між дівчатами та хлопцями та кібербулінг
Кількість підлітків, які почуваються покинутими, досягла найвищих показників серед усіх вікових груп. Цей тренд переважає серед дівчат, які взагалі використовують соцмережі частіше. У 2015 році на 48 % більше дівчат мають такі відчуття, ніж в 2010-му. А хлопців — тільки на 27 % більше.
Симптоми депресії у хлопців зросли на 21 % із 2012 до 2015 року, а в дівчат — на 50 %. Кількість самогубств зросла для обох статей. Однак у 2015 році 12–14-річні дівчата втричі частіше накладали на себе руки, ніж у 2007-му. Тоді як хлопці — вдвічі. Проте кількість хлопців-самогубців досі все одно вища — вони використовують більш смертельні методи.
Хлопці схильні знущатися один з одноно фізично, а дівчата — психологічно. Тож дівчата частіше стають жертвами кібербулінгу. Соціальні медіа стали для них платформою, на якій можна вдень та вночі виявляти агресію й піддавати інших дівчат остракізму.
У соцмережах усвідомлюють ці проблеми та намагаються запобігати кібербулінгу. Але вони мають різні мотиви. З одного з документів Facebook стало відомо, що компанія просуває серед рекламодавців свою здатність визначати емоційний стан підлітків на підставі їхньої поведінки в соцмережі та фіксувати моменти, «коли молодь потребує підвищення впевненості».
Про загрозу недосипання
Молоді люди мають звичку спати поряд зі своїми смартфонами. Смартфони є останньою річчю, яку вони бачать перед сном і першою по пробудженні. А якщо прокидаються вночі, то теж дивляться на екран.
Такі звички скорочують сон підлітків. У 2015 році на 57 % більше дітей були виснажені від недосипання, ніж у 1991-му. Національні дослідження підтверджують, що це пов’язано зі смартфонами. Підлітки, які проводять понад три години на день із ґаджетами, на 28 % імовірніше сплять менше семи годин уночі. Тоді як спеціалісти радять спати дев'ять.
Люди, які користуються смартфонами безпосередньо перед сном, сплять не лише менше, а й гірше. Ґаджети та соціальні мережі мають сильнішу здатність порушувати сон, ніж читання чи перегляд телебачення.
Недосипання загрожує численними проблемами, зокрема погіршенням мислення, збільшенням ваги, високим кров'яним тиском і хворобами. Люди, які не висипаються, більш схильні до депресії та тривоги.
Що робити?
Присутність смартфонів впливає не лише на процес дорослішання, а й на усе подальше життя. У половини з тих, хто хоча б раз був у депресії, вона повториться.
Дорослішання — це також ключовий час для розвитку соціальних навичок. Тож діти, які проводять мало часу з друзями, не можуть як слід їх розвинути. У наступне десятиліття ми можемо побачити більше людей, які знають відповідний до ситуації смайл, а не вираз обличчя.
Висновків згаданих досліджень уже достатньо, щоби батьки почали переконувати дітей менше користуватися ґаджетами. Звісно, обмеження можуть виявитися нереалістичною вимогою до покоління дітей, які так звикли до інтернету. Забрати телефон із їхніх рук ще важче, ніж поколінню моїх батьків було змусити нас вимкнути MTV і піти надвір. Ще важче переконати підлітків відповідально користуватися технологіями.
Проте моє спілкування з дітьми дає надію. Вони самі відчувають зв'язок між своїми проблемами та смартфонами.
Ґаджети посутньо впливають на психічне здоров’я й сон, якщо діти користується ними понад дві години на день. Для більшості підлітків це наразі 2,5 години. Тож вихід є: аби завадити шкоді, потрібно обмежувати час, який діти проводять у своєму смартфоні.
Адаптований переклад Катерини Толокольнікової, Media Sapiens
фінансово.
Щиро дякуємо!
