Треба не тільки розуміти, що цей жест означає, але й знати, як його правильно виконати і в який саме момент.
Жести, дії та слова, якими супроводжується Літургія Слова у церкві, мають допомагати нам усвідомлювати присутність Христа у проголошуваному Слові та сакраментальний характер цього проголошення. Сакраментальний — тобто такий, що дає нам досвід зустрічі з Ісусом, насправді живим і присутнім у літургії.
Тисячолітній звичай
Одним із таких жестів є хрестик, який ми креслимо по черзі на чолі, на губах і на грудях безпосередньо перед слуханням Євангелія. Яке значення має цей жест, що був знаний уже в ІХ столітті?
Однозначно на це запитання відповісти складно. Гіпотези є різні, кожна з них напевно містить якусь важливу інтуїцію, що може допомогти у переживанні цього знаку як дієвої частини літургії. Тому їх варто пізнати.
Три як Трійця
Уже саме число цілком промовисте. Три — відсилає нас, вочевидь, до Пресвятої Трійці. Слово, яке ми за мить почуємо, — це слово Бога, Єдиного у Трійці. Слово, яке вийшло від Отця і завдяки Святому Духові стало людиною, щоб ми могли його зрозуміти і прийняти.
Втілене Слово, Ісус Христос, дає нам у Євангелії життя, що є даром Отця. А до прийняття цього дару нас робить здатними Святий Дух.
Знак хрещення
Знак хреста — це знак Христовий. Такий самий «хрестик», як ми малюємо пальцем на лобі, закреслив нам на чолі священик, а потім наші батьки у день хрещення. Це знак приналежності до Бога, буття Його дитиною.
Слухаючи Євангеліє, ми підтверджуємо і поновлюємо в собі автентичність учнів Христа. Хрестик, який ми собі креслимо, має нам про це нагадати.
Очищувальна купіль у Слова
Хрещення — це очищення від гріха. У цьому контексті згадуються слова, що їх Ісус сказав до учнів у Горниці: «Ви чисті через слово, що Я сказав до вас» (Йн 15, 3).
Що цікаво: прочитавши Євангеліє, священик (або диякон), цілуючи Євангеліарій, тихо каже: «Нехай слова Євангелія змиють наші гріхи». Слово, яке ми чуємо, очищує нас. Це не тільки інформація, воно має творчу міць — звершує в нас реальну переміну.
Благословення для тих, хто слухає
Знак хреста це також знак благословення. Накреслення його на чолі, вустах і серці означає, що Слово, яке я слухаю, освячує мене, робить благословенним. Це також заклик до віри у вислухане Слово, яке має міць учинити мене благословенним, тобто щасливим.
Це згідне з тим, що вигукнула свята Єлизавета до Марії: «Благословенна, яка увірувала, що сповниться слово, сказане від Господа!» (Лк 1, 45).
«Викарбуване» слово
Накреслення знаку хреста на своєму тілі великим пальцем, найсильнішим пальцем долоні, містить у собі образ тривалості цього знаку. Я позначаю себе цим хрестиком так, немовби «карбую» його на собі.
Слово Боже, яке я слухаю, залишає у мені тривкий слід. Почувши його, я вже не буду такий самий. Це знак, що те, що я почув, не так легко забувається.
Чоло, вуста, груди — чому?
Тут знову маємо кілька відповідей. Чоло — це інтелектуальне життя. Вуста, якими приймаємо поживу, — це життя біологічне. Серце — то мій духовний центр, а також емоційне життя. Христове слово стосується не частини мене, шматочка з мого життя, а охоплює мене повністю. Той, Кого я приймаю в Слові, живить і насичує мій розум, тіло і дух.
Інше пояснення говорить про те, що цей потрійний знак хреста є декларацією прагнення зрозуміти послання Христа, рішуче і відважно визнавати його та вірно зберігати у своєму серці.
Натомість ще одне розуміння каже, що Євангеліє, яке я слухаю, має пронизувати, очищувати і формувати з цієї миті мої думки, слова та рішення.
Печать певності
Є ще одна — досить цікава — інтерпретація цього знаку. Вона походить від ствердження, що хрест це знак перемоги Христа над дияволом. Згідно з нею, знак хреста, накреслений на чолі, вустах і серці, має вберегти почуте мною Слово від того, щоб сатана його викрав, перед чим застерігає нас Ісус і притчі про сіяча (див. Мк 4, 15).
Знак хреста «запечатує» почуте і прийняте Слово, аби я його не втратив.
Як це робити і коли саме?
Варто робити цей жест із розумінням і старанністю. Не похапцем і абияк, але з розумінням, ба навіть із помазанням (так!). Бо ж Слово, яке я чую і розумію завдяки Святому Духові, помазує мене — повертає мені гідність дитини Божої та підкреслює це.
Тому — не обов’язково кистю, стиснутою в кулак, але відкритою долонею, повільно і виразно. Добре також спершу відповісти «Слава Тобі, Господи», а потім уже братися за накреслення «хрестиків», бо сам діалог перед Євангелієм має суттєве значення. На ньому також варто зосередитися і чітко його промовити, що може бути непростим, коли саме в цей момент робити «хрестика» на вустах.
І все це — для того, аби щоразу глибше та плідніше переживати факт, що Літургія Слова це не побожне читання, а розмова з самим Господом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
