7 ознак прихованої депресії

Будь чуйний — хтось із твоїх найближчих (або й ти сам) може приховувати депресію… або навіть не знати, що хворіє!

Є люди, які живуть із так званою «прихованою депресією». Вони стараються приховати свій стан від інших (інколи також і від себе самих), але трапляється, що не співвідносять ознак, не зіставляють симптомів, отож самі не знають, що це називається депресією. А відповідно, не роблять потрібних кроків вчасно.

Ось сім симптомів, за сумою яких можна говорити про «приховану депресію».

1. Навіть якщо така людина не виглядає хворою, вона постійно почувається змученою.

Поширене переконання — що люди з депресією це ті, хто не виходить зі своєї кімнати, не дбає про себе і постійно сумний. Однак прояви (і ступені) депресії у різних людей можуть виглядати по‑різному. Чимало хворих на депресію зовні виглядають цілком здоровими, а всередині почуваються випаленими.

Постійна втома — це одна з найбільш поширених ознак депресії. Без лікарського діагнозу хворий часто і не здогадується, звідки в нього ця слабкість. Найчастіше він вбачає причини у надмірі праці, своїх гаданих «лінощах» або ж у «поганому дні». В такій ситуації найважливішим є правильний діагноз.

2. Людина легко впадає в роздратування.

Знову ж таки, поширена картинка загального розуміння депресії — це вигляд апатичної, набурмосеної людини, занадто тихої. Однак варто пам’ятати, що такий хворий дуже легко «заводиться» — оскільки, попри брак енергії, мусить давати собі раду з проблемами щоденності.

3. Хворий на депресію виглядає байдужим до почуттів, які йому виражають інші.

Такий хворий не завжди почувається сумним, частіше він якраз нічого не відчуває, або ж почувається холодним, збайдужілим, «затуманеним», і тому не реагує на турботливі жести і слова інших.

4. Людина може покинути заняття, яке раніше приносило їй радість.

Оскільки ця хвороба нищить однаковою мірою енергію і тіла, і духа, та ще й різко понижує здатність відчувати задоволення, то люди з депресією втрачають інтерес до того, чим раніше займалися з великим задоволенням. Якщо така поведінка не має іншої раціональної причини, то найімовірніше мотивом такої реакції є депресія.

5. Хворий може мати шкідливі для нього навички живлення.

Зміна звичок у харчуванні може становити побічний ефект занедбування власного життя або намагань дати раду хворобі: надмірне споживання їжі може бути формою емоційної компенсації, а брак апетиту — ознакою крайньої апатії. Пам’ятаймо: погані навички у харчуванні це не тільки брак самодисципліни!

6. Хворий на депресію часто почувається під тиском.

Хто хворіє на депресію, той не має сил, характерних для здорової людини. Якщо від нього вимагати більше, ніж він спроможний зробити, ми можемо тільки викликати погіршення його стану здоров’я чи самопочуття. Хворий може почутися розчарованим, засоромленим, навіть зраненим. Тому терпеливість — це насправді золота середина у контактах із хворими на депресію.

7. Сильні перепади настрою.

Для депресії характерна «гойдалка» між настроями, а хворий балансує між «хорошими» і «поганими» днями без видимої причини. Треба пам’ятати, що час «підйому» не означає здоров’я чи вилікування — це тільки одна зі стадій хвороби, аналогічно до «спусків». В обох станах хворий потребує спеціалізованої медичної допомоги.

Що робити, коли помічаєш ці прояви у себе?

Не лякатися, насамперед. У нашому суспільстві депресія цілком поширена і медично контрольована.

Ось тільки не варто займатися самолікуванням. Треба пошукати фахівця, який допоможе успішному лікуванню. Варто піти до психолога, аби краще зрозуміти природу розладу. Можливо, він скерує вас до психіатра, якщо визнає, що в цьому випадку треба фармакологічного лікування.

Не падайте духом, тому що у боротьбі з депресією ключем є саме ваше прагнення її вилікувати!