Літургійні читання на 20 лютого (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя про блудного сина.
Преп. Партенія, єп. Лампсакійського

Апостол
1 Кор 6, 12-20

12 Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною. 13 Їжа для шлунка, і шлунок для їжі, але Бог і одне й друге знищить. Тіло не для розпусти, але для Гос­пода, і Господь для тіла. 14 Адже Бог і Господа воскресив, воскресить і нас своєю силою. 15 Хіба не знаєте, що ваші тіла є члени Христа? Тож невже, взявши чле­ни Христа, зроблю їх членами роз­пусниці? Зовсім ні! 16 Хіба ви не знаєте, що той, хто єднається з розпусницею, стає з нею одним тілом? Адже сказано: Обоє будуть одним тілом. 17 А хто з Господом єднається, стає з Ним одним духом. 18 Утікайте від розпусти. Кожний гріх, який тільки чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
19 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла — це храм Святого Духа, який є у вас і якого ви маєте від Бога, і що ви не належите самим собі? 20 Адже ви викуплені за ціну. Тому прославляйте Бога у вашому тілі [та у вашому дусі, які належать Бо­го­ві].

Євангеліє
Лк 15, 11-32

11 Ісус розповів: «Один чоловік мав двох синів. 12 І молодший з них сказав бать­кові: “Батьку, дай мені належну час­тину майна». І він поділив між ними майно. 13 А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до да­ле­кого краю і там розтратив своє май­но, живучи розпусно. 14 Як витратив усе, настав вели­кий голод у тому краї, і він став біду­вати. 15 Пішов він та й пристав до од­ного з громадян тієї землі, а той по­слав його на свої поля пасти свиней. 16 І бажав він насититися струч­ками, які їли свині, але ніхто йому не давав. 17 Опам’ятавшись, він сказав: “Скіль­ки наймитів мого батька ма­ють у надлишку хліба, а я тут гину з голоду. 18 Встану, піду до свого батька і ска­­жу йому: “Батьку, я згрішив пе­ред небом і перед тобою 19 і вже не гідний зватися тво­їм сином; прийми ж мене як од­ного з твоїх наймитів”. 20 Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька.
Коли він був ще далеко, бать­­­ко побачив його й змило­сер­див­­ся; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. 21 А син сказав йому: “Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм”. 22 Та батько сказав своїм рабам: “Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йо­му на руку і взуття на ноги; 23 приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, 24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся”. І почали веселитися.
25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. 26 Закликавши одного із слуг, він запитав: “Що це таке?” 27 Той сказав йому: “Твій брат по­вернувся, і твій батько заколов від­годоване теля, бо здоровим його при­й­­няв”. 28 Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмов­ляв його. 29 Та він у відповідь сказав своєму батькові: “Ось, стільки років я тобі слу­жу, ніколи не переступав твоєї за­повіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. 30 Коли ж цей син твій, який роз­тратив твоє майно з блудницями, по­­вернувся, ти заколов йому від­го­доване теля”. 31 А той відказав йому: “Сину, ти зав­жди зі мною, і все моє — твоє. 32 Тут треба таки веселитися і ра­діти, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся”».

Біблійні роздуми