Середньовічні європейські монахи були справжніми пивоварами, які спокійно могли б скласти конкуренцію сучасним броварам. Саме вони у давнину мали монополію на виробництво, розповсюдження та продаж пива.
Незабаром популярний напій став відмінним джерелом прибутку релігійних громад, саме тому він потрапив під контроль світських бізнесменів і дворянства.
Пропонуємо вашій увазі три цікавих факти про монастирське пиво.
1. Пиво варили (і варять) задля утримання монастирів
Деякі монастирі Північної Європи почали варити пиво для власного вжитку ще у VIII столітті. Однак на початку XIII століття воно перестало бути напоєм ченців і вбогих, а броварство перетворилося на справжнє мистецтвом і вигідне джерело доходу.
Зокрема траппістів по праву вважають справжніми майстрами пивоваріння. Згідно з уставом, кожен монастир має сам заробляти на утримання, а також запевнювати притулок паломникам.
2. Пиво було дешевшою та поживнішою альтернативою воді та молоку
Протягом довгого часу до щоденного раціону і дітей, і дорослих входили пиво, капуста, цибуля та хліб.
Вода та молоко, часто забруднені та заражені, розглядалися як потенційні засоби передачі інфекційних хвороб, тому люди надавали перевагу пиву. Процес його приготування знезаражував воду. Тоді це була єдина альтернатива для ченців та бідних людей. У північно-європейських країнах (чого, звісно ж, не скажеш про Середземномор’я) вино не могли собі дозволити усі, а чай, кава та шоколад ще довго не входили на ринок.
3. Пиво колись було незамінним напоєм у дитячих будинках
Світліше пиво (з 3% алкоголю) виготовлялося ще й для того, щоб годувати дітей у монастирських сиротинцях. Їм видавали близько півлітра напою з вівса або й інших важких злаків на день, аби забезпечити правильне харчування та зберігати помірну оплату проживання. Крім того, пиво сприяло профілактиці та лікуванню деяких дитячих хвороб, наприклад, туберкульозу, завдяки легким антибіотичним властивостям.
Читайте також про крендель і середньовічних монахів
фінансово.
Щиро дякуємо!
