Роздуми над Першим читанням на п’ятницю V тижня Великого Посту
Єремія сказав: «Я чув, як багато обмовляло мене: “Звідусіль жах! Донесіте! Донесемо на нього!” Усі заприязнені зі мною чигали на моє падіння: “Може, він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому”.
Але Господь зі мною, немов воїн сильний, тому гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним.
Господи Сил! Ти, який вивідуєш праведного, який бачиш нирки і серце! Дай мені узріти відплату Твою над ними, бо я на Тебе звірився з моєю справою. Співайте Господу, хваліте Господа, бо Він врятував душу вбогого з рук лиходіїв».
Єр 20, 10-13
Пророка Єремію ми зустрічали вже раніше, коли він також взивав до Бога про справедливість. Пророк знову у важкій ситуації, навіть заприязнені лише чекають на нагоду, говорять про помсту (за що?). Чекають на падіння Єремії, але це вони спотикнуться. Бо є Бог, який бачить «нирки і серце», тобто бачить найпотаємніше. Бог, що є «воїном сильним». Тому пророк уже зараз впевнений у тріумфі справедливості. Він продовжить свою місію, бо він не сам.
Подібні ситуації часто трапляються в житті віруючих. Іноді претензії важко пояснити. Навіть найближчі можуть не розуміти і бути налаштованими вороже. Обмови, доноси, хитрість, підступ – знаряддя зла численні. А навпроти – Бог Сил!
Не впадати у відчай, не припиняти своєї місії, покладатися на Бога. Життя – це боротьба, але ми не самі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
