Свідчення

Священик сказав починати Месу без нього. А потім…

27 Березня 2018, 18:18 3992

«Упізнаю ваші черевики. Пані з другої лавки дала мені 5 злотих. Дякую», — сказав він, і підійшов до вівтаря…

 

Жебрак в орнаті

Священик зібрав у неділю всіх міністрантів, лекторів і сказав до них: «Шановні, чи я буду в сакристії, чи ні — байдуже, а ви повинні вийти до вівтаря, коли почнеться Меса. Візьміть мені альбу, орнат і столу».

Здивована молодь не знала, що сказати. Наготували літургійні шати і чекали на 12.00, коли мала розпочатися Сума. А священик зник. За хвилину якийсь чоловік у старому дранті, у шапці з довгим козирком, сидів біля входу до храму. На табличці біля нього було написано, що збирає гроші на лікування. Сидів він так 15 хвилин.

Коли міністранти увійшли у пресвітерій, чоловік підвівся, взяв свою коробку з дрібняками і табличку з написом, і рушив до храму. В храмі люди почали перешіптуватися. Жебрак ішов просто до вівтаря. Раптом він кивнув до старшого міністранта, який упізнав у ньому священика, свого катехита. Стару сорочку скинув на лавку. Надягнув альбу, на неї столу та орнат.

Тишу в храмі розірвав скрип дверцят конфесіоналу, де застиг отетерілий настоятель. Священик-жебрак раптом схилив коліно і сказав: «О, я впізнаю ваше взуття. Наприклад, пані з другої лавки дала мені 5 злотих. Дякую».

По цих словах він підвівся й почав правити Службу Божу.

 

Допомагати — нелегко

Ця ситуація сталася кілька років тому. Мій колега був вікарієм в одній парафії, і час від часу заставав людей зненацька своїми ідеями. У проповіді він перепросив парафіян за такий експеримент. Однак хотів їм довести, що, коли на щодень ми оминаємо убогих і стражденних, то насправді розминаємося ще з Кимось… Із Тим, хто нам особливим чином благословляє.

Коли я думав про цю сцену, мені згадалася нещодавня розмова зі знайомим. Він розмістив у своєму акаунті в соцмережі фото чоловіка, який жебрав попід нашим храмом. Сотні людей поширили цей запис далі. Виявилося, що оповідки того чоловіка про сім’ю, що потребує підтримки, були неправдивими. Хтось насправді хотів допомогти — і насправді обманувся.

Я сам пам’ятаю іншу ситуацію під нашою парафією. Одна жінка регулярно там стояла з металевою баночкою, виставляючи на огляд частину хворої шкіри. Раптом вона накрилася, роззирнулася і стала розмовляти по телефону. Після чого підвелася й пішла, наче закінчивши роботу.

 

Торкнися того, хто страждає

За кілька днів перед інґресом єпископа Ґжеґожа Рися на кафедру в Лодзі реколекції для всіх священиків дієцезії виголосив Папський елемозинарій, архиєпископ Конрад Краєвскі. Він згадував свою першу розмову з Папою Франциском щодо номінації на цю посаду. Папа сказав йому викинути стіл з офісу. Сказав, що як побачить його в роботі за столом, то вижене. І сказав ще дещо. Нагадав, що допомога бідним — це не тільки гроші та речі. Це також і жести, навіть найпростіші. Франциск підкреслив, що бідних і вбогих інколи треба торкнутися.

Якийсь час тому я біг на зустріч із колегами. Раптом мене перепинила жінка і попросила грошей на їжу. Я не знаю, чому, але попри весь поспіх, зупинився біля неї. Вона сказала, що хоче щось купити собі поїсти. Я дав їй кілька злотих і сказав, що пам’ятатиму про неї в молитві. І раптом подумав, що повинен її торкнутися. В мені не було побоювань щодо стану її шкіри, бруд, можливі хвороби. Я торкнувся її долоні і знаю, що не забуду її погляду — повного радісного подиву.

 

Добро повертається

Інколи я боюся жебраків на вулиці. Не знаю, чи це тільки моє, але я насправді цим страждаю. Думаю, що це побоювання випливає з глибшого страху. Я підсвідомо боюся, що колись сам не матиму дому, що взимку на вулиці шукатиму хоч щось попоїсти… Мої страхи не так давно приперла до стінки одна дама з візочком для покупок.

Я виходив із п’ятьма тепленькими булками. По одній для кожного вдома. Купив до них шинки і летів додому, бо спізнювався. Аж тут одна пані стала вимахувати картонкою, на якій щось написала.

Я минув її, але за хвилину повернувся. Мене повернув запах теплих булок, які я ніс у паперовій торбинці — ароматні докори сумління… Я підійшов до неї. І зустрівся з усмішкою. Сказав прямо, що грошей не маю, але охоче поділюся з нею булками, які ось купив. А вона на це: «Як прекрасно! Хвилину тому одна жінка дала мені ковбаси, то я її з’їм із вашою булкою». Як закінчила це говорити, граційно вклонилась, як дівчинка. Ой, мені складно не усміхатися, думаючи про ту даму…

Блажей Кмєцяк, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books