Роздуми над Першим читанням на суботу ІІІ Великоднього тижня
Тими днями Церква по всій Юдеї, Галілеї та Самарії мала мир; вона споруджалася і ходила у Господньому остраху, та втіхою Святого Духа зростала.
Сталося так, що коли Петро обходив усіх, прибув він і до святих, які жили в Лідді, знайшов там одного чоловіка на ім’я Еней, котрий вісім років лежав у ліжку, бо був паралізований. І сказав йому Петро: «Енею, зціляє тебе Ісус Христос! Устань і застели собі сам!»
І той відразу встав. Побачили його всі, які жили в Лідді та в Сароні, і навернулися до Господа.
А в Йопії була одна учениця на ім’я Тавита, що в перекладі означає Газель; вона була сповнена добрих діл і милостинь, які чинила. А сталося так, що вона тими днями захворіла й померла. Обмили її й поклали у верхній кімнаті.
Оскільки Лідда була близько до Йопії, то учні, почувши, що Петро там, послали до нього двох мужів, благаючи: «Не барися прийти до нас!»
Уставши, Петро пішов з ними. Коли прийшов, завели його до верхньої кімнати. Всі вдови обступили його, плачучи й показуючи одяг і покривала, які робила Газель, коли була з ними.
А Петро, випровадивши всіх і схилившись на коліна, помолився. І повернувшись, сказав тілу: «Тавито, встань!» Вона розплющила свої очі і, побачивши Петра, сіла.
Подавши їй руку, він підвів її. І, покликавши святих і вдовиць, він поставив її перед ними живою. Це стало відомо по всій Йопії, і багато людей повірили в Господа.
Діян 9,31-42
Перше речення сьогоднішнього читання завершує цілу частину книги Діянь Апостолів. Після першої хвилі переслідувань, що не зупинили чисельного розвитку спільноти, настає мирна пауза. Однак автора не цікавить лише «зовнішнє» зростання кількості віруючих. Час миру стає часом внутрішнього зростання Церкви: «вона споруджалася і ходила у Господньому остраху, та втіхою Святого Духа зростала». Церква має рости не лише в цифрах. І в період спокою важлива не кількість, а якість, уміння використати сприятливий період для зростання у Святому Дусі та в страхові Господньому.
Читання також описує два епізоди з діяльності апостола Петра, який на певний час зійшов із першого плану книги: зцілення Енея в Лідді та воскресіння Тавити-Газелі в Йопії. В обох випадках апостол наслідує Ісуса Христа, який теж зцілив паралітика та воскресив дочку Яїра (див. Лк 5,17нн.; 8,40нн.). І не просто наслідує, а все це робить у дійсності не він, а… Ісус! Петро так і каже: «Зціляє тебе Ісус Христос!» Ісус далі є, Він далі зцілює, Він далі продовжує діяти! І жителі цих міст та околиць розуміють усе правильно — вони навертаються й вірять у Господа Ісуса.
Мабуть, це теж важливо у спокійний час без переслідувань: вести до Ісуса. Не до себе, не до чудес, не до екзотичних зовнішніх проявів. Бо головний у цьому всьому лише Ісус, що далі є присутній і продовжує діяти.
Чи я використовую мирний час вільного сповідування віри для духовного розвитку? Не розслаблююсь, пливучи за течією?
Не забувати, що Воскреслий Ісус постійно присутній. І що лише Він важливий у діяльності й житті Церкви та окремих християн.
Ілюстрація: Мазоліно, Зцілення кульгавого та воскресіння Тавити, 1424-1425.
фінансово.
Щиро дякуємо!
