Роздуми над Першим читанням на четвер Х Звичайного тижня, рік ІІ
Тими днями Ілля сказав Ахавові: «Йди, їж і пий, бо чути шум великого дощу».
Пішов Ахав їсти й пити, а Ілля вийшов на верх Кармелю, припав до землі й, нахиливши лице аж між коліна, сказав своєму слузі: «Йди, подивись у бік моря». Пішов той, подививсь і каже: «Нема нічого!»
Ілля сказав знову: «Іди сім разів». За сьомим разом слуга каже: «Маленька хмарка, в долоню завбільшки, встає з моря».
І сказав Ілля: «Іди, скажи Ахавові: “Запрягай і їдь, щоб не застав тебе дощ”». І вмить потемніло небо від хмари та від вітру, і линув потужний дощ.
Сів Ахав на колісницю й поїхав у Єзреел. На Іллю ж зійшла рука Господня і він, підперезавши боки, мчав перед Ахавом до входу в Єзреел.
1 Цар 18,41-46
Попередня сцена закінчилася визнанням віри в Бога Ізраїля з боку народу. Нарешті народ визначився, тепер засуха може закінчитися. Як Ілля сам закрив небо, так тепер сам має його відкрити. Але є ще одна людина, від якої багато залежить: цар Ахав. Він керує Вибраним народом, від нього залежить також і духовний розвиток Ізраїля. Народ побачив чудо і повірив. Черга на царя. Ілля дає йому знак — дощ.
Стільки днів не було дощу! Ваал вважався богом бурі, дощу, родючості. Ілля показав, що цей бог безсилий. Лише Бог Ізраїля може давати життя. Більш того, Бог Ізраїля на прохання Іллі. Пророк показує силу молитви. Він ніде не говорить, що говорить про засуху від імені Бога. Спочатку каже, що лихо закінчиться «на слово моїх вуст». І тут, в кінці, Бог йому нічого не каже: молитва Іллі ставить крапку. Бог схиляється до молитви цієї безкомпромісної та відважної людини. Велика сила — молитва праведного!
А що Ахав? Визнання віри в Бога Ягве ми від нього не чуємо. Бачить знак, але до твердого стояння на боці Бога це його не схиляє. Благодатний дощ промочив лише його одяг… Для нього це був лише дощ… Засуха закінчилася, але чи це кінець нещасть?
фінансово.
Щиро дякуємо!
