Роздуми над Першим читанням на понеділок ХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Того часу у Навота єзреелія був виноградник у Єзреелі коло палацу Ахава, царя самарійського.
Раз якось каже Ахав Навотові: «Дай мені свій виноградник, я зроблю собі з нього сад, бо він так близько до мого дому. Я тобі дам за нього ліпший виноградник, або, якщо це добре в твоїх очах, заплачу тобі за нього грошима».
Навот відповів Ахавові: «Борони мене, Господи, щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків!»
Повернувсь Ахав у свій дім, сумний та сердитий із-за відповіді, що йому дав Навот єзреелій, коли сказав: «Не можу віддати тобі спадщину моїх батьків». Кинувся на ліжко, одвернув обличчя й не хотів нічого їсти.
Ввійшла до нього його жінка Єзавель і каже йому: «Чого ти такий сумний, що й хліба не їси?» Він відповів їй: «Я розмовляв з Навотом єзреелієм і кажу йому: “Дай мені свій виноградник за гроші, або, як хочеш, дам тобі за нього другий”, а він мені: “Не можу віддати тобі мого виноградника”».
Тут Єзавель, його жінка, йому й мовить: «То ти ось так царюєш Ізраїлем? Устань, їж і не журися; я дам тобі виноградник Навота, єзреелія». І написала вона від імені Ахава листи, запечатала їх його печаттю та й послала до старших та значних, які жили з Навотом у його місті.
У листах же писала таке: «Оголосіть піст і посадіть Навота на чолі народу. Навпроти нього посадіть двох мужів, синів Веліала, які свідчили б проти нього й казали: “Ти хулив Бога й царя!” Потім виведіть його та й побийте камінням на смерть».
Мужі його міста, старші й значні, що жили з Навотом у місті, зробили так, як наказала їм Єзавель, як було написано в листах, що їм послала. Оголосили піст і посадили Навота на чолі народу. Прийшло й тих двоє мужів, сини Веліала, і посідали навпроти нього, і стали ті недобрі люди перед народом свідчити проти Навота й казати: Навот, мовляв, хулив Бога й царя. І вивели його за місто й побили камінням на смерть. А тоді послали сповістити Єзавель: «Навота побито камінням, він умер».
Як тільки почула Єзавель, що Навота побито камінням і що він умер, сказала Ахавові: «Вставай, забирай виноградник Навота єзреелія, який не хотів тобі його дати за гроші, бо Навот уже не живе, він умер». Коли Ахав почув, що Навот умер, устав він і пішов у виноградник Навота, єзреелія, щоб його посісти.
1 Цар 21,1-16
Яка сумна історія! Історія примхи і влади, яка дозволяє собі все. Цар Ахав хоче собі зробити садочок із чужого виноградника. А в Ізраїлі є суворі правила щодо власності на землю: земля належить до коліна (роду) і не може переходити від одного власника до іншого. Навот відмовляє, а цар, як типовий вередун, замикається в собі, бо йому не дали іграшки…
І тут з’являється Єзавель, яка стільки крові зіпсувала пророку Іллі. Нехитрий, але злісний план знищити неслухняного чоловічка: фальшиве звинувачення (з релігійною мотивацією!) — і одразу вирок. А старші й значні мужі міста підіграли цариці. І все. Нема людини — нема проблеми.
Забаганки — які вони небезпечні, до яких диявольських планів штовхають, яке зло родять! Необхідно панувати над своїми бажаннями. Як казав апостол Павло: «Все мені можна, та не все корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною» (1Кор 6,12).
І як важливо не дати себе втягнути в злу гру можновладців, не боятися противитися системі зла, яку може вибудувати влада! Їм знищити людину — не проблема (особливо чужими руками). Відповідь християнина — не вбити в собі Божу гідність, ідучи на компроміс, приймаючи логіку злих керівників. Так уже було не раз у нашій історії…
фінансово.
Щиро дякуємо!
