Чимало християн сьогодні дають десятину в Церкві. Чи мають католики такий обов’язок?
На це запитання відповідає отець Станіслав Смольчевські SJ.
Щодо десятини, то це був закон для євреїв. Але між християнами від самого початку не було такого, вони ділилися тим, що мали. Так пише Святе Письмо, Діяння апостолів. Хто мав більше — давав більше, хто мав менше — давав менше і по сьогоднішній день десятини як такої у нас немає. Пізніше, у феодальні часи, це було прив’язано до того, що відбувалося в державі, тобто люди давали десятину на панів і на Церкву. Але це було, як додаток. І правду кажучи, кожен віруючий повинен думати про те, щоби десяту частину віддати. Питання тільки, яким чином: чи все одразу, чи протягом якогось часу. Бо у людини може зараз не бути грошей і що тоді — не приступати до Причастя, до сповіді, якщо це обов’язок?
Існує церковна заповідь, що кожен має старатися допомагати в розвитку Церкви наскільки може. В інших конфесіях десятина є обов’язком. Але це справа цих церков. В Католицькій Церкві головне, щоби людина давала від серця. Ми спираємося на те, що Ісус сказав про бідну вдовицю, яка кинула одну найменшу монетку. Ісус сказав, що вона дала найбільше.
Йдеться не про те, щоби Церква мала скарби, а про те, щоби виховати в людях жертовність щодо Бога: я віддаю те, що маю, найкраще. А скільки? Кожен знає свій бюджет краще. Нехай кожен дає від серця.
В Євангелії від Матея (Мт 23,23) Ісус дорікає фарисеям, що вони дають десятину з м’яти й кмину, а занедбують суд, милосердя та віру, а потім додає: це треба робити і того не кидати (тобто десятини). Так здається на перший погляд, ніби Ісус каже, що десятину треба давати. Але тут треба пам’ятати, що фарисеї жили в часи Старого Завіту і це стосувалося Старого Завіту, закону Мойсея. А від смерті Ісуса на хресті ми маємо Новий Завіт і це багато що змінило. Тому, коли ми говоримо про те, як має виглядати Христова Церква, то мусимо дивитися не на закон Старого Завіту, а на Євангеліє. «Це Новий Завіт у моїй крові». Новий завіт має новий закон і ми тримаємося його.
Якщо подивимося на Діяння апостолів, листи апостолів, то там ніде не сказано, що хтось зобов’язаний давати десятину. Написано, що збирали допомогу для Церкви, але це не було як обов’язкова десятина. Святий Павло працював своїми руками і не було чогось такого, як «ви маєте мені дати десятину». Так було від самого початку Церкви, так вона розвивалася і так живе тепер.
Ісус також не сказав у жодному місці, що вже не треба платити десятину, так само, як наприклад і про те, що вже не треба робити обрізання. Він сказав щось інше: хто хоче увійти в Боже Царство, має повірити і прийняти хрещення. Все. Не сказав, що ані треба давати десятину, ані не треба. Життя Церкви показує, що це була допомога для найбідніших у спільноті, ділення з іншими. І це має продовжуватися. А скільки? Бог не бухгалтер, який кожному рахує — чи ти дав на Божі справи і скільки ти дав. Важливо, чи ти зробив це з любові, чи ні. Без любові жертва немає значення.
При цьому кожна людина має розуміти, що відбувається. Якщо я ділюся з людиною, яка не має що їсти, я це роблю також і для Бога. Тобто, якщо я допомагаю комусь у потребі, то даю на Божу справу і це входить в десятину. Але водночас треба теж пам’ятати, що якась частина має бути на потреби Церкви: на утримання церковних споруд, будівництво, церковне начиння, літургійний одяг тощо. Кожен має почуватися відповідальним за церковне майно, його утримання — це справа парафіян, громади. Тому людина сама має подумати, як підходити до цього питання. Але в кожному випадку головне не скільки я дав, а з яким серцем. Це головне.
фінансово.
Щиро дякуємо!
