Роздуми над Першим читанням на четвер ХІ Звичайного тижня, рік ІІ
І повстав Ілля, пророк мов вогонь, і слово його як світоч палало.
Він навів на них голод і в ревності своїй зменшив їхню кількість.
Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.
Як ти прославився, Іллє, чудесами! Хто би похвалився рівністю з тобою?
Ти збудив мертвого зі смерті і з аду – Всевишнього словом.
Ти скинув царів на загибель, прославлених – з їхнього ложа.
Ти чув на Синаї докори, на Хориві – вирок відплати.
Ти помазав царів задля відплати, а пророків – на своїх наступників.
Полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними кіньми.
Ти, як написано, приготовлений на часи прийдешні,
аби вгамувати гнів Господній перед тим, як він спалахне,
щоб навернути серце батька до сина і відновити покоління Якова.
Щасливі ті, які тебе бачили й які заснули у твоїй любові.
Бо й ми життям будемо жити, але після смерті не буде таким наше ім’я.
Такий був Ілля, вхоплений вихором, – а й Єлисей його духом сповнився:
за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.
Ніяке слово його не перевищило, – а й по смерті його тіло пророкувало.
Він і за життя творив чудеса, – а й при смерті діла його дивні.
Сир 48,1-14
На завершення «циклу Іллі» слухаємо сьогодні уривок із книги Сираха, в якому автор прославляє цього пророка, особливо часто звертаючись до образу вогню: «пророк мов вогонь; слово його як світоч палало; вогонь звів із неба; полум’яний вихор вхопив тебе – колісниця з вогненними кіньми; вгамувати гнів Господній перед тим, як він спалахне». Вогонь вірності, завзятості за віру в єдиного Бога Ізраїля. Палав і як світоч освітлював. І він сам, і його слово сяяли. Гарний приклад для всіх часів.
Останнє відсилання до вогню цікаве: цей пророк-вогонь має випередити Божий гнів, щоб він не спалахнув. Вогонь людини гасить вогонь Бога. Жар людської ревності у вірі зменшує жар Божого гніву.
Нам постійно треба тримати в собі живим жар віри й діяльності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
