Роздуми над Божим Словом на середу XVII звичайного тижня, рік ІІ
Сьогоднішнє Євангелія від Матвія розповідає притчу про Царство Небесне. Ісус, проповідуючи учням, часто використовував такий метод розповіді. Зазвичай у притчах містилися образи та символи близькі Його слухачам: вони дозволяли зрозуміти суть сказаного.
Давайте спробуємо розібратися з образами сьогоднішнього читання. Серед них поле, скарб, перлина… Хммм… Мабуть, не кожному близькі такі поняття: не кожна людина має справу з полем чи колекціонує перлини. У часи Ісуса не було банків чи інвестиційних фондів, тому люди ховали цінні речі. Найчастіше їх закопували. Коли людина помирала, то траплялося, що ніхто інший не знав, де заховано скарб і інформація про власність людини відходила у небуття. Мабуть, про такий скарб і говориться у притчі про Царство Небесне.
Можемо провести паралель ще з однією біблійною притчею коли людина не використала скарб, а заховала його. Йдеться про Господаря, який їхав приймати Царство, а своїм слугам залишив по міні (грошова одиниця). Раби по-різному використали гроші. Одні вкладали їх і отримували прибуток, один у 5, другий у 10 разів, за що були щедро нагороджені Господарем. А в слуги, який загорнув міну в хустинку і не приніс ніякого прибутку, забрали й те, що мав (пор. Лк 19, 26). Давайте подумаємо: а де ж знаходяться наші скарби? Ми їх так само ховаємо і вони пропадають, чи ми їх використовуємо і прославляємо Бога?
Який же скарб знайшла ця людина на полі? Знайдемо інші уривки з Біблії, де згадується це слово. У Матвія, другий розділ, одинадцятий вірш, під скарбом мається на увазі золото, ладан і миро — дари, що їх принесли новонародженому Ісусу в подарунок три царі. Ці скарби можуть символізувати чесноти: доброту і милосердя. Ще один глибокий текст: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають… Бо де скарб твій, там буде й серце твоє». Під скарбом розуміємо те, до чого ми найбільше прив’язані у житті: робота, діти, хобі тощо. В іншому уривку сказано, як до Ісуса підійшов хлопчина й запитав, як він може осягнути життя вічне (тобто Царство Боже). А відповідь була проста: продай те, що маєш, і поділися з тими, кому бракує, тоді й отримаєш скарб у Небі. Більше йдеться про духовний скарб, ніж про матеріальний.
В двадцять першому розділі Одкровення читаємо: «А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама була із однієї перлини». Число вказує нам на апостолів, а те, що всі ворота з однієї перлини, означає, що тією перлиною є Ісус.
Ці дві притчі подібні за змістом, а відрізняються тим, що у першому випадку людина знайшла скарб, можна сказати, випадково, як самарянка, яка вийшла по воду; натомість колекціонер у пошуках перлини довго мучився і шукав, так як деякі з апостолів.
Як бачимо, здобуття Царства — парадоксальний процес. Адже щоб його отримати, потрібно віддати все майно, всі прив’язаності, те, що займає найбільше місця у серці. З одного боку, спасіння дається даром, а з іншого — щоб отримати скарб Небесний потрібно віддати свій скарб.