Роздуми над Першим читанням на суботу ХІІІ Звичайного періоду, рік ІІ
Так говорить Господь: «Того дня Я підведу розвалену Давидову оселю, поправлю в ній проломи, підійму її румовища. Я відбудую її, як була за днів днедавніх, щоб вони заволоділи рештками Едома і всіма народами, над якими було призване Моє Ім’я – говорить Господь, який це зробить. Настане час, – говорить Господь, – коли орач женця застане, а той, хто топче грона, – того, хто зерно розсіває. Гори точитимуть сік винний, і всі пагорби розтануть.
Я верну з полону Ізраїля, народ Мій, і вони відбудують спустошені міста й будуть у них жити. Насадять виноградники й будуть вино з них пити, і розведуть сади, і їстимуть плоди з них. Я посаджу їх на землі їхній, і їх не вирвуть уже з землі їхньої, яку Я їм дав», – каже Господь, Бог твій.
Ам 9,11-15
Сьогодні читаємо завершення книги пророка Амоса, що вів нас цього тижня. Тон пророцтва змінюється: протягом усієї книги Амос говорив про гріхи, провини, покарання, депортацію, смерть. А в кінці — втішне бачення майбутнього. Бог все бере у свої руки: буде відновлено правлячу верхівку з нащадків Давида, обіцяна земля знову розквітне. Пророк підкреслює: це буде виключно справою Бога. Він карає та виправляє зло, Він і наповнить радістю. Бо Господь не карає просто для того, аби покарати. Він не радіє зі страждань, але й не може бути байдужим до зла. Зло не може перемогти, гріх не може бути останнім словом. Бог переможе — чудесно, надзвичайно, несподівано. Бо метою Божого діяння завжди є благо людини, бажання їй істинного щастя й повноти життя. Все, що робить Бог, — все для нашого освячення. Тож останнє слово пророка — це надія.
Господи Боже, нехай виконається Твоє бачення нашого майбутнього. Вчи нас постійно через своїх пророків, дай нам вразливість на Твоє слово та вміння засвоювати уроки життя, наповнені надією на Тебе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
