Одна з труднощів дорослих дітей алкоголіків (ДДА) — це невміння встановлювати емоційний контакт із іншими. Чому це відбувається і який шлях до зцілення?
Проблеми зі створення емоційних контактів з іншими людьми, зокрема, виникають із того, що ці люди часто стають свідками сварок, часто бачать, як батьки кривдять одне одного. Дуже часто вони самі стають жертвами батьківської агресії.
Цей досвід впливає на їхній образ себе і світу, який фіксується в них як загрозливий і позбавлений позитивних почуттів. Найближчі люди, які мають бути підтримкою і захистом, стають найбільшими ворогами та агресорами. Натомість самі вони бачать себе людьми безсилими щодо всієї ситуації. На цей стан також може вплинути і те, що дитина в сім’ї алкоголіків стає об’єктом насильства з боку родичів.
Інший елемент, який деструктивно впливає на здатність людей з ДДА встановлювати емоційний контакт, полягає в тому, що всі діти з алкогольних сімей були емоційно занедбані. Вони почуваються покинутими, незважаючи на наявність батьків. Це тому, що батьки концентрують свою увагу на чомусь іншому: алкоголі, утриманні сім’ї, а також на співзалежному партнері.
Така ситуація сприймається дитиною як відкинення. Вона відчуває, що не повинна морочити голову собою і своїми потребами і що не може створювати клопоти своїм батькам. Дитина алкоголіка вважає, що має поводитися як доросла, достатньо зріла для того, щоби підтримати своїх батьків і взяти на себе відповідальність за них. Вона відчуває, що батьки потребують її не як дитину, а як людину, яка допоможе їм вирішувати проблеми, що з’являються. Дитина, щоб задовольнити ці очікування, відсуває свої потреби та емоції на задній план, навчаючись не показувати їх.
Приглушені почуття
Інша причина нездатності людей з синдромом ДДА встановлювати емоційний контакт — це те, що діти, виховані в сім’ях алкоголіків, майже завжди відчувають гнів чи навіть ненависть до батьків. Половина з них говорять про почуття самотності і до 40% визнають страх перед одним із батьків і почуття сорому за нього.
Пізніше дорослі діти алкоголіків у відповідь на запитання про почуття, пов’язані з дитинством, говорять про гнів, злість, агресію, бунт, страх, внутрішній біль, а іноді і внутрішню порожнечу. Накопичення цих негативних почуттів з часом призводить до того, що вони починають переважати в дитині позитивні почуття щодо іншої людини, а потім повністю їх заглушують.
Брак зв’язку
Ще одна причина невміння людей із синдромом ДДА зарадити собі в емоційних контактах — це те, що дитина з сім’ї алкоголіків не відчуває близькості між собою і своїми батьками. Буває так, що дитина не може створити реальних стосунків із жодним із батьків, позаяк вони обидва відсутні або травмують. Часто в сім’ях алкоголіків немає позитивних взаємних почуттів, ніжності чи задоволення, які випливають із життя разом. Натомість — багато взаємних претензій, почуття скривдженості та різних видів гніву й агресії.
Ці факти також часто стають причиною того, чому дорослі діти алкоголіків не здатні встановити емоційний контакт, не вміють говорити про себе і свої потреби, не можуть знайти компроміс між тим, чого хочуть вони і чого хоче їхній партнер. Вони також не здатніі слухати і говорити так, щоби вирішити складні ситуації.
Невміння висловити те, що вони відчувають, дуже часто призводить до недомовок, з яких виникають взаємні обурення, претензії та жаль. Тоді оживає дуже добре відоме з дитинства відчуття кривди: люди підлі, лише кривдять мене, коли я дозволяю їм занадто наблизитися до себе. У дорослої дитини алкоголіка тоді виникає переконання, що за всяку ціну треба не піддатися цьому. Мета такої поведінки — вижити в ситуації, коли вони «піддаються агресії» з боку інших».
Напруга й очікування
На ставлення дорослих дітей алкоголіків до іншої людини впливає також вміння будувати міжособистісні стосунки. Це вміння має джерело в атмосфері дому алкоголіків, яка, як правило, сповнена напруженості. Це, у свою чергу, зазвичай пов’язане з непередбачуваністю того, що станеться, з очікуванням вибуху і стану, в якому повернеться той із батьків, що п’є. Іноді така напруга і очікування вибуху пов’язані з поведінкою одного з батьків, який не п’є.
Це видно хоча б на прикладі наведених стосунків одного з пацієнтів центру реабілітації залежних: «Батько п’яний лягав спати і його просто не було. Але я не розумію цю жінку: вічні претензії до всього. Коли мати поверталася з роботи і я чув ключі в дверях, мене нудило. Я просто знав, що зараз буде якийсь скандал і вона зірветься на мені невідомо за що».
Жодних інших взаємин не існує. Дуже часто буває, що партнер алкоголіка стає подібним до вулкана, який бризкає злістю на всіх оточуючих. Це пов’язано з тим, що він не може впоратись із своїми емоціями і почуттями. У таких ситуаціях у сім’ї алкоголіків наростає смуток, злість на алкоголіка і на другого з батьків і претензії до обох батьків. Крім того, коли доходить до сварок між батьками, дитина відчуває глибоку тривогу, сильний страх від гучного й агресивного голосу своїх батьків. Так стається навіть тоді, коли вона не розуміє, що вони кажуть одне одному. Це призводить до того, що дитина не хоче встановлювати будь-які стосунки з іншими, тому що боїться або переконана, що крім відносин, які переважають у її домі, жодних інших не існує, або вона на них не заслуговує.
Складні стосунки
Проблема у встановленні міжособистісних відносин людей з синдромом ДДА також виникає з переконання більшості дорослих дітей алкоголіків, що союз їхніх батьків не був успішним. Вони також вважають, що змогли би краще влаштувати своє життя з алкоголіком. Цей шлях часто приводить їх до складних стосунків, як правило, з залежними партнерами.
Приймаючи такі рішення, вони керуються переконанням, що, походячи з родини алкоголіків зможуть своєю силою, спритністю, самовладанням, стриманістю посилати оточенню мовчазні повідомлення, які при перекладі на матрімональну мову звучали би: познайомлюся зі слабким, безвідповідальним чоловіком, який хоче бути жертвою і дозволити іншим керувати своїм життям. Я буду сильною матір’ю. Я візьму на себе відповідальність за його життя, дозволивши йому залишатися в брехні.
Або: познайомлюся з жінкою відповідного віку для подружніх стосунків, яка бажає взяти на себе відповідальність за все і за всіх. Я буду для неї жертвою долі, невдахою.
Також вважається, що більшість пар алкоголіків — результат саме таких зв’язків. Дуже часто люди із синдром ДДА вступають у такі стосунки, які замикають нове коло історії алкогольної проблеми в ланцюзі наступного покоління. Багато дорослих дітей алкоголіків продовжують стосунки, які становлять для них джерело страждань. Їхніми партнерами стають алкоголіки, захоплюючі азартні гравці, люди звично невірні.
Краще, щоби про нас не знали забагато
Наступний елемент, який впливає на здатність будувати міжособистісні стосунки у дітей з сімей, постраждалих від алкогольної проблеми, полягає в тому, що вони щоденно бачать стосунки між батьками, а також їхні стосунки з іншими людьми. На підставі цього вони створюють свої переконання і сценарії життя про взаємини між двома людьми. Найчастіше сім’ї алкоголіків досить герметично закриті і вони рідко контактують із будь-ким. Сусіди, колеги і далека родина трактуються як незнайомі люди з боязні, що тісніші стосунки з ними виявлять алкогольну проблему в сім’ї. Дуже часто дітям наказують триматися подалі від незнайомих людей. Вони чують від батьків: «Люди кривдять, краще, аби вони не знали про нас забагато».
Ці настанови і погляди, винесені з дому, означають, що діти алкоголіків зберігають дуже велику відстань до незнайомих людей. Результатом цього типу поведінки стає те, що діти алкоголіків часто почувають себе збентеженими, засоромленими або несміливими при зустрічах з іншими. Саме ці почуття віддаляють їх від інших, що спричиняє дефіцит міжособистісних навичок. Коли люди з синдромом ДДА вступають у доросле життя, в нове середовище або зустрічаються з новими людьми, в їхній голові з’являються такі думки, як «мабуть, вони поганої про мене думки»; «краще не спілкуватися з ними занадто»; «я маю бути насторожі, тому що люди тільки маніпулюють іншими і використовують їх».
Дорослі діти алкоголіків цілком здатні любити
Встановлення міжособистісних стосунків дорослими дітьми алкоголіків — це також віддзеркалення стосунків, що склалися в їхніх партнерських зв’язках, в яких замість слухання одне одного — тільки претензії. Причини труднощів людей з синдромом ДДА в стосунках — не обмеженість їхнього потенціалу, а брак певного важливого досвіду, необхідного для того, аби навчитися, що означає близькість, як побудувати стосунки і як їх підтримувати. Це просто означає, що дорослі діти алкоголіків здатні любити, але вони мають побачити в собі цю здатність і розвинути її. Шлях до цього прямує через навчання вмінню приймати себе. Крім того, дорослі діти алкоголіків повинні навчатися всього того, чого зазвичай навчаються діти. А саме: виражати свої потреби, називати свої почуття, розмовляти і слухати, встановлювати перший контакт.
Зазвичай молоді люди вступають в перші підліткові стосунки з цими навичками. Потім настає час розвивати ці навички у стосунках з іншою статтю. Коли утворюється перший зв’язок, водночас ви відкриваєте і вчитеся важливих звичок для підтримування і поглиблення взаємин. Саме цього бракує у випадку людей із синдромом ДДА. В результаті уроків, винесених із дому, ці люди сповнені сумнівів: чи варто ризикувати створенням подружжя. Виношене і глибоко вкорінене переконання, що в стосунках можуть тільки скривдити, призводить до того, що їм важко наблизитися до інших людей, оскільки в їхньому досвіді близькість становить загрозу. Дуже часто буває так, що відсутність такої близькості й постійне збереження дистанції у стосунках викликає те, що шлюб не приносить задоволення, і як наслідок часто призводить до розлучення.
Когнітивні схеми і стосунки, які виробляються у людей з синдромом ДДА під впливом різних переживань дитинства, проведеного в сім’ї алкоголіків, можете намалювати дуже чорну картину світу очима безпорадної, одинокої і покинутої дитини. Близькість у цьому світі постає як щось бажане, але і загрозливе, бо завжди хтось скривджений, а хтось — кривдник. Саме зміна цих схем і переконань, сформованих в дитинстві в сім’ї алкоголіків, необхідна для зцілення.
Переклад CREDO за матеріалами: Кароліна Хойна, Магдалена Мадей-Бабула, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
