Роздуми до Слова Божого на вівторок XVI звичайного тижня, рік ІІ
Коли вперше читаєш цей уривок Євангелія, що Ісус називає своїми братами і сестрами, та матір’ю тих, хто виконує волю Його Отця — спочатку спонтанно здається ніби Він принижує свою Матір. Адже Вона Його народила, це вже причина Її любити і шанувати якнайкраще. В цьому криється наша людська помилка в оцінюванні значимості людини — ми спонтанно будемо краще ставитися до добре одягненої й охайної людини, і спонтанно будемо менше звертати увагу на людину, що скромно вдягнена. Ми звичайно будемо більше любити людину вродливу, ніж ту, що її риси обличчя не такі прекрасні. І в цьому наша помилка: бо людина взагалі нічим не заслужила народитися гарною чи в багатій країні, чи родині — це не її заслуга, лише дар. Подібно і Материнство Божої Матері не є Її заслугою — це дар, а ось те, що Вона зробила з цим даром, тобто те, як вона виконала волю Божу — це і є Її заслугою, за яку вона отримує прославу і від Бога Отця, і від Свого Сина. Адже Пресвята Діва Марія цю волю Божу виконала досконало.
Намагаймося не тішитися тим, що ми гарні, чи не сумувати, що в нас є якісь вади від народження — це не залежить від нас, проте те, як ми виконуємо волю Божу, цілковито від нас залежить. На це звертаймо увагу якщо ми справді віруючі.