Які гріхи Бог прощає?

Своєю жертвою на хресті Ісус заплатив за кожен гріх, який ви, я і все людство коли-небудь зробимо — від первородного гріха Адама і Єви до останнього гріха, який буде скоєний на цій планеті. Але це не означає, що Бог прощає наші гріхи до того, як ми їх зробимо.

Таке не викладається ніде в Біблії, і коли Господь говорить, що Він прощає нас і більше не згадує наші гріхи, Він говорить про гріхи, які ми зробили на той момент, коли Він прощає нас, пише Дивенсвіт.

Які гріхи Бог простив, коли ми попросили Його врятувати нас і очистити? Він простив наші колишні гріхи, гріхи, які ми зробили до того, як ми були народжені згори. Як пояснюється в 2-му розділі Послання до колосян, коли ми поклали нашу віру на Ісуса і стали дітьми Божими,

«Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста» (Кол 2,14).

За святим Божим законом, ми накопичили величезну суму духовного боргу, ще додаючи до цього боргу з кожним новим скоєним нами гріхом. І це був борг, якого ми ніколи не змогли б оплатити, особливо тому, що стандарти Божого закону постійно нагадували б нам про наші поразки і недоліки. Але в той момент, коли Бог спас нас, Він простив нам цей борг і привів нас у новий і кращий заповіт, той, у якому Його закони записані в наших серцях, і Він більше не згадує наші гріхи:

«Ось прийдуть дні, — слово Господнє, — і я створю з домом Ізраїля та з домом Юди новий завіт. Не такий завіт, який я заключив з їхніми батьками, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю. Завіт той – мій завіт! – вони його зламали, хоч я був їхнім Владикою, – слово Господнє. Ні, ось який завіт я створю з домом Ізраїля після тих днів, – слово Господнє: Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж моїм народом. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, – слово Господнє, – я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше» (Єр 31,31-34).

Тому, коли ми звертаємося до Господа за порятунком, Він прощає всі гріхи, які ми зробили на той момент, і Він навіть прощає нас такими, якими ми є.

Так само, якщо я згрішив проти свого друга і підвів його, я піду до нього і скажу: «Будь ласка, прости мене за те, що я був безвідповідальним і завдав тобі болю. Я помилявся і не шукаю виправдання». Але я не скажу йому: «Тож, як я сповідую тобі це, а ти прощаєш, я прошу тебе так само, пробач мені заздалегідь за кожен гріх, який я коли-небудь зроблю проти тебе в майбутньому». Звісно, ні.

Ви можете сказати: «Але хіба з Богом все не інакше, якщо Він бачить наше майбутнє таким же чином, як ми бачимо минуле?»

Зовсім ні, навіть хоча Він мешкає у вічності «Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім’я:

”Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених» (Іс 57,15),

і знає те, що буде в кінці, від початку?

«Згадайте це й зрозумійте, до серця, грішники, прийміть! Згадайте давне споконвіку, що Я — Бог, і іншого немає, рівні Мені немає! Я оповіщаю вже спочатку те, що буде: далеко наперед, що ще не сталось. Я кажу: думка моя здійсниться, Я виконаю все, що Мені до вподоби» (Іс 46,8-10).

Але коли мова заходить про прощення, Він прощає людям тільки те, що вони зробили, а не те, що вони будуть робити. Отже, в Біблії немає жодного вірша, де Бог прощає людині гріхи перш, ніж та зробить ці гріхи. Жодного.

«Прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим» (Мт, 6,12) — в молитві «Отче наш». Подивіться на кожну молитву про прощення, записану в Біблії, і ви побачите, що люди (і народи) просили вибачення тільки за те, що вони зробили, а не за те, що здійснять.

«Якже ми визнаємо гріхи наші, то Він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди!» (1Йн 1,9)

Ми знаємо, що Бог не витягує на світло наше минуле, щоби звинуватити нас, нагадуючи нам щодня: «Ти був жахливим негідником до того, як був врятований, і зробив деякі дійсно погані речі. Ти повинен соромитися себе». Наш Батько не такий! Ми насправді робили жахливі справи до того, як були врятовані, і відчували сором, проте все це прощене і забуте.

Ми можемо глибоко сумувати про гріхи, які вчинили, і це похвально. Ми можемо відчувати докори сумління, коли думаємо про деякі з поганих речей, скоєних нами в минулому, про ті з них, які принесли жахливі проблеми нам та іншим, і можемо терзати себе, думаючи: «Як взагалі я міг бути такий дурний?» Це цілком зрозуміло.

Розгляньте притчу про фарисея і митаря (Лк 18,9-14):

«Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Він сказав цю притчу:

“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар.

Фарисей, ставши, молився так у собі: ”Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.

Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину”.

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: ”Боже, змилуйся наді мною грішним!”

Кажу вам: цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений”».

Фарисей, шановний виконавець релігійних обрядів, хвалився Господу про власні праведні справи. На противагу йому, митар, усвідомлюючи свою провину, не смів навіть підняти голови. Замість цього він бив себе в груди і молився: «Боже, змилуйся наді мною грішним!»

Ці прості слова: «Боже, змилуйся наді мною грішним!» — єдині, якими митарю потрібно було молитися, й Ісус говорить, що ця людина — грішний податківець, а не релігійний фарисей — пішов додому виправданим. Вражає, правда?!

Це благодать Божа, і я повторюю: коли Він прощає, Він забуває.

«Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи — неначе хмару. Повернись до мене, бо я викупив тебе!» (Іс 44,22).

«Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя. Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Міх, 7,18-19).

«Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито. Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі немає лукавства» (Пс 31,1-2).

«Я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше» (Єр 31,34).