Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХІХ Звичайного тижня, рік ІІ
Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину людський! Дай пізнати Єрусалимові всі його гидоти, скажи: “Так говорить Господь Бог до Єрусалима: Рід твій та походження – з Ханаан-краю. Батько твій – аморій, мати – хеттитка. При народжені твоєму, тоді як ти на світ з’явилась, ні пупця тобі не обрізано, ні водою тебе не обмито, щоб була чиста, ні сіллю не натерто, ані в пелюшки не повито. Нічиє око тебе не пожаліло, щоб із милосердя до тебе хоч одне щось із цього тобі зробити. Ні, тебе викинуто в поле, гидуючи тобою, коли ти народилась.
І йшов Я мимо тебе й побачив, як ти вовтузилась у власній крові, і сказав тобі, коли ти була в крові: Живи. Я сказав тобі: у твоїй крові живи. Я дав тобі рости, немов трава в полі. Ти виросла, зробилась великою й дійшла до прекрасної вроди. Позаокруглювались у тебе груди та й волосся виросло густо, тільки була ти гола, невкрита.
Я проходив попри тебе й уздрів, і ось видно було, що прийшла твоя пора любові. І Я накинув полу одежі Моєї на тебе й прикрив твою голизну. Я присягнув тобі; увійшов у союз з тобою, – говорить Господь, – і ти стала Моєю. Я викупав тебе в воді, обмив із тебе кров і намастив тебе олією. Я одягнув тебе в гаптовану одежу, взув тебе в дорогоцінне взуття, підперезав тебе вісоном і вкрив тебе шовком. Я прикрасив тебе оздобами, надів тобі на руки обручки, а на шию намисто. Я дав тобі каблучку до носа, і кульчики до вух і пишний вінець тобі на голову. Ти розкошувала в золоті й у сріблі, одіж твоя була – вісон, шовк і гаптована тканина. Питльованою мукою, медом і олією ти годувалась. Прекрасною ти стала і спромоглася осягнути царювання. І слава твоя пронеслась проміж народами з-за твоєї вроди, бо вона була досконала величчю, яку Я поклав на тебе, – слово Господа Бога. Ти ж, покладаючись на твою вроду й послуговуючись твоєю славою, стала блудувати, і виливала свою розпусту на кожного перехожого, хто б він не був.
Так говорить Господь Бог: «Я вчиню з тобою, як ти чинила, зневаживши присягу й розірвавши союз зі Мною. Та Я згадаю про союз Мій із тобою за днів молодощів твоїх і встановлю з тобою союз віковічний.
Ти спогадаєш про твою поведінку й засоромишся, коли Я візьму твоїх сестер, старших і менших від тебе, і дам їх тобі за дочок, – та не з Моєї умови з тобою. Я встановлю з тобою Мій союз, і ти взнаєш, що Я – Господь, щоб ти згадала й засоромилась, і не посміла більш зі стиду й уст відкрити, коли Я прощу тобі все, що ти коїла», – слово Господа Бога».
Єз 16,1-15.60.63 (59-63)
Сьогодні в Літургії є дві версії читання — коротша і довша. Я поєднав обидві версії в одне ціле, щоб прочитати уривок повністю.
Пророк Єзекиїл дуже прямий у своїх висловах, навіть трошки йде за рамки доброго тону в такому реалістичному описі початків Єрусалима, що стає символом Ізраїльського народу. Він – знайда, підкидьок, без минулого і без майбутнього. Бог sз милосердя його спасає, потім так само з милосердя уклав з ним союз, «і ти стала Моєю». Господь не скупиться на оздоби, на подарунки. Але цього замало. Божі дари стають нагодою до невірності, до зради. «Ти ж, покладаючись на твою вроду й послуговуючись твоєю славою, стала блудувати, і виливала свою розпусту на кожного перехожого, хто б він не був».
Бог відповість на цю невірність: «Я вчиню з тобою, як ти чинила, зневаживши присягу й розірвавши союз зі Мною. Та Я згадаю про союз Мій із тобою за днів молодощів твоїх і встановлю з тобою союз віковічний». Бог усе простить і дасть ще більше, як до цього. Реакція Бога — не людська, Він лікує і зміцнює своєю вірністю.
ВІРНІСТЬ — ось слово сьогоднішнього дня. Бог — вірний завжди. Однак Він не хоче бачити наших невірностей, нашої невдячності. Відповіддю на труднощі не може бути розлучення. Любов перемагає всі випробування. Господь вимогливий, але й щедрий.
Паралель із Євангелієм очевидна.
фінансово.
Щиро дякуємо!
