Кількість абортів зростає лавиною, подружжів укладають дедалі менше, бракує достатньо розвиненої сімейної політики у країнах-членах ЄС — це висновки з рапорту про сім’ю, опублікованого на сайті Дикастерію в справах мирян, сім’ї та життя.
Документ, підготовлений іспанським незалежним Інститутом сімейної політики, містить також пропозиції змін, завдяки яким Старий континент може відвернути «демографічну зиму». Надані в рапорті відомості стосуються Європи як спільноти 28 держав-членів Євросоюзу.
Популяція Європи
Населення Європи цього року перевищило кількість 511,8 млн осіб. Починаючи з 1975 року популяція європейських країн зросла на 60 млн, а за останні 10 років (2007-2017) — на 13,5 млн мешканців. Однак це відбулося завдяки іммігрантам. Також у рапорті відзначено диспропорцію в кількості мешканців окремих країн. У чотирьох найбільш густонаселених державах (Німеччина — 82,8 млн, Франція — 67 млн, Велика Британія — 65,8 млн, Італія — 60,5 млн) сукупно мешкають 54% всієї популяції ЄС (276,2 млн осіб). Натомість у трьох найменш населених державах (Люксембург, Кіпр і Мальта) живе заледве 1,8 млн мешканців, тобто 0,3% загальної популяції.
Тим часом природний приріст населення в ЄС за останні 20 років майже повністю є результатом народжуваності у Франції, Великій Британії та Іспанії. Там за цей час народилося понад 23,5 млн людей, що дає 82% зростання числа населення на всі країни ЄС. Зате 8 країн відзначають тільки спад народжуваності. Найбільший — у Румунії (-2,94 млн громадян), далі, почергово, у Болгарії (-1,23 млн), Литві (-740 тис.), Польщі (-666 тис.), Угорщині (-502 тис.), Латвії (-494 тис.), Хорватії (-378 тис.) та Естонії (-90 тис.).
Демографічне зростання та міграція
Починаючи з 1995 року демографічне зростання в Європі більше було наслідком міграції, ніж народжуваності. У 2015 і 2016 роках цей показник склав 100%, оскільки сумарний натуральний приріст населення по країнах ЄС був від’ємний. 2000 року на 1,03 млн іммігрантів припало 305 тисяч народин, 2013 — 1,76 млн іммігрантів і 76 тис. народин. За 2016 рік у Європу прибуло 1,22 млн іммігрантів, а показник природного приросту населення склав -15,8 громадян (був від’ємним).
Країнами, де смертей більше, ніж народин, є Німеччина й Італія.
Кількість іммігрантів у країнах ЄС, за даними на 2017 рік, становила 38,6 млн осіб, тобто 8% мешканців континенту. У 2006-2017 роках їх збільшилося на 11,2 млн, тобто на 41%.
Континент, який старіє
За даними, які підготував IPF, кожний п’ятий європеєць — це людина старша за 65 років. Загалом їх у Європі 97,7 млн і вони становлять майже 20% суспільства. Від 1986 року ця кількість зросла на понад 6%, тоді як кількість молоді менше 15 років зменшилася на 23 млн і становить тепер 15,6% європейського суспільства. Аж 25 млн європейців — люди за 80 років.
В інших частинах світу — зворотні тенденції. У США молоді до 15 років налічується 19%, а людей, старших за 65 років, — 15,03%. У Китаї це співвідношення становить 17,7% проти 10,02%.
У європейських країнах найвищий відсоток молодих людей (до 15 років) занотований в Ірландії (21,9% суспільства), Франції (18,5%) та Великій Британії (17,7%). Натомість найменше молоді — в Болгарії (14%), Італії (13,7%) та Німеччині (13,2%). Зате в тих-таки Італії та Німеччині найбільше людей, старших за 65 років: 22% і 21,1%. В Ірландії таких найменше (14,2%).
Ми живемо щоразу довше
Європейські країни відзначають щоразу більшу тривалість життя мешканців, цей показник вищий, ніж у США, Росії та Китаї. Від 1982 до 2016 року середня тривалість життя європейської жінки зросла з 77,2 роки до 83,6, а чоловіків — із 70,3 до 78,2 роки. На 2016 рік середня очікувана тривалість життя по ЄС становила 81 рік.
Зменшення числа народжень і кількості людей похилого віку підвищують і показник середнього віку. На 2017 рік по країнах ЄС він становив 42,8 роки, що дає від 1985 року зростання на 8,3 роки. Найвищий середній віковий показник — у Німеччині та Італії (45,9), найменший — в Ірландії та на Кипрі (36,9 і 37,4).
«Демографічна зима» та її наслідки
«Нинішній демографічний сценарій старіння суспільства не мав прецедентів в історії людства, і якщо ця тенденція збережеться, 2050 року наслідки демографічної зими будуть катастрофічними», — б’ють на сполох автори рапорту. За даними на 2016 рік, в Італії, Іспанії та Португалії кожен шостий — особа понад 65 років віком, а показник народжуваності не перевищує 1,5 пункту. Якщо це становище не зміниться, у 2050 році в Європі на одну молоду людину припадатиме двоє старих і тільки кожен восьмий матиме менше 15 років. Люди, старші за 80 років, становитимуть понад 11% мешканців.
Відповідно, ще більш песимістичні прогнози складаються на 2080 рік, коли популяція осіб, старших за 80, буде майже такою самою, як і молодих. Уже зараз на континенті налічується на 18 млн більше старших людей, ніж молодих, європейці живуть щоразу довше, а демографічна піраміда поступово перевертається.
Хіба погано жити довго? Окремим людям — ні, зате внаслідок браку молодої робочої сили суспільство матиме проблеми: зокрема, зростання видатків на охорону здоров’я, загроза для пенсійного сектора — буде більше тих, хто отримує пенсію, ніж тих, хто платить на неї частку. Говориться також про зміни на ринку праці.
Дітей менше, матері старші
За статистикою, 1975 року щогодини народжувалося 760 дітей, а 2016 — уже тільки 587. За чотири десятиліття кількість народжень у Європі зменшилася з 6,65 млн до 5,14 — півтора мільйони життів бракує. Це зменшення фіксується попри те, що загалом населення Європи зросло на 60 млн, а мігранти, що прибули на Старий континент, народжують дітей.
У 2015 році світовий показник народжуваності становив 2,5 дитини на жінку, натомість у Європі — заледве 1,6. Зростає також середній вік матерів. У 1980 році жінки народжували першу дитину, маючи середній вік 27,1 року, а на 2016 рік цей показник зріс до 30,6 року життя.
Найпізніше на народження дітей зважуються ірландки (32,1) та іспанки (32 роки).
Два аборти — щохвилини
У європейський країнах кожні 30 секунд виконують зареєстрований аборт. Це означає, що за годину їх виконують 116, а щодня — близько 2,8 тисячі. Найбільше абортів було виконано за 2015 рік у Франції (понад 216 тисяч), за нею слідують Велика Британія (197,9 тис.)і Німеччина (99,2 тис.). Найменше абортів було зроблено у Польщі (1040), Хорватії (3002) та Словенії (3682).
За даними рапорту, в 2015 році одна вагітність на шість закінчувалася абортом. Із понад 6,12 млн вагітностей аборти були виконані у понад 1,02 млн випадків. У Польщі цей показник становить 1:350. У Болгарії аборти зробила майже третина вагітних (29,5%), у Румунії — 26,4%, в Естонії — 26 абортів на 100 вагітностей.
За загальним підрахунками, від 1980 до 2015 року в країнах ЄС зроблено 52,2 млн абортів. «Це відповідає втраті населення Австрії, Болгарії, Данії, Фінляндії, Словаччини, Ірландії, Хорватії, Литви, Словенії, Латвії, Естонії, Кипру, Люксембурга і Мальти», — пишуть автори рапорту. За останні 35 років аборти стали однією з головних причин смертності.
Також автори рапорту звертають окрему увагу на аборти серед підлітків. У 2015 році в середньому 102 з 300 абортів на день (тобто близько 11% всіх абортів по ЄС) було виконано у випадках, коли матерями були підлітки. Найбільше (понад 28,1 тис.) їх зроблено у Великій Британії, Франції (понад 24 тис.) та Іспанії (понад 10 тис.).
Співвідношення абортів і народжень найпроблемніше виглядає в Болгарії, де показник становить 0,42 (тобто на 10 народжень — в середньому більше 4 абортів). Найкращий цей показник у Польщі та Хорватії, де він був близький до нуля.
Як можливий наслідок спаду народжуваності в ЄС автори рапорту називають «демографічне самогубство», яке полягає в зменшенні популяції в окремих країнах, а також зменшення кількості платників податків.
Шлюб — щоразу рідше
У Європі кількість подружжів щороку зменшується: з 3,48 млн на 1975 до менше 2,2 млн у 2015-му. Це означає, що у 1975 році в Європі щодня укладали близько 9,5 тис. шлюбів, а в 2015 їх зареєстровано заледве 6 тис. на день. Причому це відбувається попри зростання населення континенту на майже 60 млн за ці десятиліття.
Показник подружжів, укладених на 1000 мешканців, зменшився з 7,7 у 1975 році до 4,2 у 2015-му. У Китаї, наприклад, він становить 9,6, а у США — 6,9. Загалом на Європейському континенті показник подружжів зменшився на майже 2,26 пункту. Найсильніше зменшення зафіксовано у Франції, де показник зменшився аж на 6,2 пункту. Єдина країна, де кількість подружжів зросла, це Швеція.
Нині в Європі 4 із 10 дітей народжуються поза шлюбами. Від 1990 до 2015 року кількість нешлюбних народин зросла з 18,05% до 42,5% і склала на 2015 рік понад 2,15 млн. Це означає, що в країнах ЄС щороку з 14,1 тисячі народжених дітей 5,94 тисячі прийшли на світ поза подружжям.
Також у ЄС відзначено велику різницю у віці молодят. За статистикою, чоловіки найпізніше укладають шлюб у Швеції та Іспанії (відповідно, 36,2 року та 34,9 року), а найраніше — у Литві та Польщі (28,9 і 29,3). Найпізніше виходять заміж шведки (33,6 року) та іспанки (32,7 року), а найраніше — румунки (26,8) і польки (26,9).
Мільйон розлучень щорічно
Кількість розлучень у країнах ЄС зросла з понад 615,3 тис. у 1975 році, до понад 1,01 млн у 2010-му. Відтоді показник потроху зменшувався і на 2015 рік склав неповні 946 тис. Це означає, що в середньому в Європі одне подружжя розлучається кожні 30 секунд, а судових рішень про розлучення щодня нотується понад 2,59 тис. Це визнано першою причиною браку стабільності сім’ї.
У 1980-2015 роках у Європі відбулося понад 30,8 млн розлучень. Найбільше кількість розлучень зросла в Іспанії, Італії, Німеччині — і, хоч як дивно, у Польщі. Крім того, дедалі частіше розлучаються молоді подружжя. За даними з 2015 року, кожна сьома пара вирішує розлучитися менше ніж після 5 років подружнього зв’язку, а чверть подружжів, які розпадаються, це зв’язки тривалістю 5-9 років.
Як наголошують автори рапорту, в 1975 році в Європі розпадалося одне з восьми подружжів, а в 2015 — одне з трьох. За статистикою, найбільше розлучень у Португалії (72%), Люксембургу (66%) та Бельгії (61%), а найменше на Мальті (12%), в Ірландії (15%) та Румунії (25%).
Тяжко поєднувати сімейне і професійне життя
У країнах ЄС тільки троє на 10 працівників можуть похвалитися гнучким графіком праці, який полегшує узгодження сімейного життя з професійними обов’язками. Тому серед батьків, а зокрема серед жінок, більше популярна «неповна ставка». Їй надали перевагу 79% жінок (тобто 33,7 млн серед 42 млн працівниць) і аж 82% тих, які мають дітей.
Найвищий відсоток жінок, які працюють неповний робочий день, зареєстровано в Люксембургу (85,5%), Німеччині (83,8%) і на Мальті (83%). Найменше їх у Румунії (51,4%), Болгарії (53,7%) і на Кипрі (58,1%).
Аж 97% післяпологових відпусток тривають менше одного місяця. Зате в Європі близько 97,5% матерів беруть декретну відпустку тривалістю понад 12 місяців.
Де краще, де гірше
У виплаті на дитину по країнах ЄС можна побачити разючу диспропорцію. В Люксембургу, який очолює список, щорічна виплата на дитину сягає 2286 євро. В Греції, яка замикає список, виплата нижча в 11 (!) разів і становить 215 євро.
Середній показник щомісячних виплат на дитину становить у країнах ЄС 103 євро, однак тільки чверть держав Єврособзу виплачує таку або вищу суму. «Латвійська сім’я потребувала би 26 дітей, аби отримати таку допомогу, яку має сім’я в Люксембургу з однією дитиною. Подібно литовська сім’я потребувала би 23 дітей і мусила би заробляти близько 7433 євро щороку, аби отримати таку допомогу, як німецька сім’я з двома дітьми», — читаємо в рапорті. Автори також звертають увагу на так звану «податкову дискримінацію» сімей, зокрема, на факт, що батьки, які самотньо виховують дитину, сплачують у країнах ЄС податок, у середньому на 12,9% вищий, ніж батьки з повних сімей.
Потрібні термінові зміни
IPF у своєму рапорті не обмежується аналізом даних, але й постулює потребу конкретних і довгопланових змін, які могли б урятувати життя сімей і суспільства Старого континенту загалом. Це, зокрема, промоція «демографічної віднови» в Європі, узгодження просімейних політик в окремих країнах, що нівелювало би, зокрема, велику відмінність у соціальних виплатах, ліквідування дискримінації та соціальних нерівностей, у яких основою є сімейна ситуація.
Пропонується утворити «Інституту сімейної перспективи» всередині Єврокомісії, повернути щорічні зустрічі міністрів різних країн, які керують відомствами у справах сім’ї. Також варто утворити на рівні ЄМ міністерства або відповідного органу на урядовому рівні, відповідального за справи сім’ї.
Серед пропозицій у підсумках рапорту — зробити єдину по ЄС материнську відпустку (20 тижнів) і батьківську (4 тижні), обидві — оплачувані. Також говориться про зниження податку на додатну вартість на 50% у разі харчів та речей для дітей і немовлят, як і про знижку оподаткування помешкань для сім’ї. Інститут заохочує підготувати програму підтримки матерів-підлітків та створення центрів для сімей, яким загрожує розпад.
фінансово.
Щиро дякуємо!
