Папа: Христове спасіння — не «косметичне»

Христове спасіння не є «косметичним», воно перемінює усе життя. Щоб його пережити в повноті, треба визнати себе грішниками, а не звинувачувати інших.

На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім святої Марти» сьогодні зранку, в четвер 6 вересня 2018 року, повідомляє Vatican News.

Ми повинні визнавати себе грішниками, адже, не навчившись звинувачувати себе самих, ми не зможемо жити справжнім християнським життям. Це головна думка Папи Франциска в проповіді під час четвергової Святої Меси.

Папа роздумував над уривком із Євангелія від святого Луки, де розповідається, як Ісус запросив святого Петра до човна, а після проповіді наказав йому закинути сіті, які в чудесний спосіб наповнились рибою. Цей євангельський епізод нагадує іншу чудесну ловлю риб, коли після свого Воскресіння Ісус звертається до учнів із запитанням, чи вони мають якусь їжу. Папа Франциск вказує, що в обох випадках відбувається «помазання святого Петра» — спочатку як рибалки людей, а потім як пастиря. Тоді Ісус змінює його ім’я з Симона на Петра. Петро розумів, що зміна імен означає також зміну його місії. Петро «пишався цим, бо ж він справді любив Ісуса», і ця чудесна риболовля була новим кроком у його житті.

Перший крок: визнати себе грішниками

Побачивши, як сіті майже рвались від величезної кількості риби, Петро впав навколішки перед Ісусом, вигукнувши: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина».

Це перший рішучий крок святого Петра як Христового учня: він вказує на себе самого як на грішника, підкреслив Папа Франциск. «Цей перший крок Петра є також першим кроком кожного з нас. Якщо ми хочемо прямувати шляхом духовного життя, життя Ісусового, служити Христові, слідувати за Христом, то повинні звинувачувати себе самих — без цього неможливо прямувати вперед у християнському житті».

Христове спасіння — не «косметика», а перебраження

Однак існує певний ризик. Загалом ми знаємо, що «ми грішники», але дуже нелегко звинувачувати себе в конкретних гріхах. «Усі ми звикли називати себе грішниками, — сказав Папа, — але говоримо це так само, як кажемо, що ми люди чи, наприклад, італійські громадяни». Звинувачувати себе самих означає відчути власну злиденність, почуватися «жалюгідними» перед Господом.

Ідеться про те, щоб відчути сором, і не на словах, а в серці, тобто пережити конкретний досвід, як Петро, який сказав Ісусові віддалитись від нього, бо він — грішник. Петро насправді почувається грішником, а потім відчуває, що він спасенний. Спасіння, яке приносить Христос, потребує такого щиросердечного визнання, адже воно не є нанесенням косметики на обличчя, макіяжем, але переміненням, а для цього треба зробити місце в серці, визнавши власні гріхи, як це зробив святий Петро.

Не лихословити про інших

Отже, першим кроком є навернення і звинувачення себе самих із відчуттям сорому та подиву, що ми спасенні. «Ми повинні навернутись, — підкреслив Святіший Отець. — Повинні чинити покуту». Є люди, які лихословлять, обмовляють інших і ніколи не думають про себе самих, а коли сповідаються, то, немов папуги, повторюють: «Я зробив це, і це, і це…» Але ці слова часто не зворушують їхнього серця. Ці люди немовби роблять макіяж, щоби виглядати гарнішими. А навернення не входить у їхнє серце, бо там немає місця для Бога.

Благодать відчути себе справжніми грішниками

Отже, перший крок — це благодать, яка полягає в тому, щоб звинувачувати себе самих. Святіший Отець підкреслив: першою ознакою того, що людина не живе насправді християнським життям, є те, що вона звикла розпускати плітки про інших, звинувачувати ближніх, встрявати в життя інших людей. «Це погана ознака! — сказав Папа Франциск, додаючи на закінчення: «Просімо в Господа благодаті перебувати перед Ним із подивом, який викликає Його присутність, і благодаті почуватися грішниками, але такими конкретними, як Петро, що просив Ісуса відійти від нього, бо ж він — грішник».