Паломництвом до марійного санктуарію в Аґлоні та Святою Месою завершився одноденний Апостольський візит Святішого Отця Франциска до Латвії.
«Покажи, що Ти є Матір’ю». Ці слова молитви, які також є гаслом його Апостольської подорожі до Латвії, стали темою проповіді, яку Папа Франциск виголосив учора під час Святої Меси. Він очолив її 24 вересня 2018 р. в міжнародному марійному санктуарії в Аґлоні, на південному сході Латвії, куди вже століттями прибувають паломники різних конфесій, аби вшанувати Небесну Покровительку цього регіону, повідомляє Vatican News.
Аґлона, подібно до Меджугор’я, це тільки невелике село, налічує до тисячі мешканців. Туди Папа Франциск прибув із Риги гелікоптером Латвійських військово-повітряних сил. Євхаристійне богослужіння, яке відправлялося латиною та латиською мовою, було на честь Марії, Матері Церкви. Пролунали читання з Діянь Апостолів, де згадувалося, як Ісусова Мати перебувала на молитві з Апостолами, та з Євангелія від Йоана про те, як Марія стояла під хрестом, а Ісус доручив Їй свого улюбленого учня, а йому — свою Матір.
Марія біля підніжжя хреста
На початку проповіді Папа звернув увагу, що святий Йоан у своєму Євангелії наводить лише дві події, коли Ісус зустрічається зі своєю Матір’ю: весілля в Кані та біля підніжжя хреста. На перший погляд, це дві «протилежні події»: радість весілля та біль від смерті сина. Але коли «заглиблюємося в таємницю Божого слова, воно показує нам, якою є Добра Новина, що нею Господь хоче сьогодні поділитися з нами».
Євангеліст вказує на те, що Марія «стійко стояла біля стіп» свого Сина. Це не було «ухильне чи боязке стояння». Поставою свого тіла Вона дає зрозуміти, що «ніхто й ніщо не зможе забрати Її з цього місця». «Насамперед, — зауважив проповідник, — Марія постає перед нами саме так: поруч із тими, які страждають, із тими, від яких утікає ввесь світ», поряд із тими, хто «поза системою», за бортом суспільства, всіма зневажувані.
Марія вчить справжньої близькості до ситуацій болю
«Марія показує нам те, як слід стояти поряд із такими ситуаціями; це не прогулянка чи короткий візит, це не “туризм солідарності”. Необхідно, аби ті, які переживають дійсність болю, стійко та постійно відчували нас поруч із собою, на своєму боці, щоби всі відкинені суспільством, немов непотріб, змогли відчути присутність цієї тактовно близької Матері, бо в стражденній людині присутні відкриті рани Її Сина Ісуса», — сказав Святіший Отець. Він заохотив не боятися виходити назустріч людям, щоби втішати їх і супроводити, не боятися «пізнати силу ніжності» та «задля інших ускладнювати собі життя».
Бути близько й прийняти одне одного — не одне і те саме
Далі Папа звернув увагу, що Ісус закликає Марію прийняти улюбленого учня як свого сина. В Євангелії записано, що вони стояли разом, однак «Ісус помітив, що цього замало, що вони ще не прийняли одне одного». «Бо можна бути поруч із багатьма людьми, поділяти ту саму домівку, квартал, місце праці; можна поділяти віру, споглядати і втішатися тими самими таємницями, але не прийняти, не здійснити сповненого любові прийняття іншого», — пояснив проповідник, додаючи:
«Як же багато подружніх пар можуть розповісти історію свого перебування близько, але не разом; як же багато юнаків і дівчат із болем переживають цю віддаленість від дорослих; скільки ж то похилих віком відчувають холодний догляд, а не сповнені любові опіку й прийняття!»
Близькість потребує прощення
Святіший Отець визнав: іноді трапляється так, що коли ми відкрилися на інших, це було нам дуже боляче. Правдою є і те, що в нашій політичній дійсності ще досі «болюче свіжою» є історія протистояння між народами.
«Марія постає перед нами як жінка, відкрита на прощення, на те, щоби відсторонити образу та недовіру; Вона відмовляється нарікати на те, що “могло би статися”, якби друзі Її Сина, священики Її народу, урядовці повелися інакше, не дозволяє розчаруванню та безпомічності перемогти себе. Марія вірить Ісусові та приймає учня, бо саме стосунки, які зцілюють та визволяють нас, є тим, що відкриває нас на зустріч і братерство з іншими, відкриваючи в ближньому самого ж Бога», — сказав Папа.
У цьому контексті він процитував єпископа Болеславса Слосканса, похованого в аґлонській базиліці, який після арешту та вигнання писав своїм батьками: «З глибини свого серця прошу вас: не дозвольте, аби помста чи гнів знайшли шлях до вашого серця. Якщо на це дозволимо, то не будемо справжніми християнами, але — фанатиками».
Дозволити себе прийняти
Врешті, як зауважив Святіший Отець, Марія постає перед нами як жінка, що дозволила себе прийняти, «смиренно погодилася стати частиною справ учня». Свого часу, під час весілля, де забракло вина, Вона наказала слугам робити те, що скаже Ісус; а тепер, «як слухняна учениця», пристосовується до ритму наймолодшого. Адже гармонія завжди «дорого коштує», коли ми різні, коли нас відрізняють роки, історія, обставини.
«Коли з вірою вислуховуємо наказ приймати й бути прийнятими, стає можливим будувати єдність у різноманітності, бо відмінності нас не ділитимуть і не спинятимуть, але будемо здатними заглянути далі, побачити інших в їхній найглибшій гідності, як дітей того самого Небесного Отця», — сказав Папа, підсумовуючи:
«Під час цього, як і кожного, Євхаристійного богослужіння ми спогадуємо цей день. Біля підніжжя хреста Марія нагадує нам про радість бути визнаними, як Її діти, а Її Син Ісус запрошує нас забрати Її до свого дому, поставити Її в центрі нашого життя».
Прощання Папи з Латвією
Наприкінці Святої Меси, після подячного слова місцевого єпископа Яніса Буліса, голови Конференції єпископату Латвії, Папа Франциск подякував усім, хто співпрацював у приготування цього візиту, висловивши окрему вдячність Президентові та владі за їхню гостинність. Він також представ свій подарунок: «Святій Богоматері на цій “ землі Марії” дарую особливий Розарій: нехай же Пречиста Діва завжди охороняє вас та супроводжує», — побажав він.
Після богослужіння Папа від’їхав до місцевої вертолітної площадки, де відбулася коротка церемонія прощання за участю Глави Держави. Гелікоптер ВПС Латвії вирушив до столиці сусідньої Литви, адже апостольська нунціатура у Вільнюсі стала резиденцією Святішого Отця на увесь період тривання його 25-ї Апостольської подорожі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
