Дослідження LifeWay Research стосовно того, хто вірить, що Бог хоче, щоби вони мали матеріальний добробут.
Бог піклується про нас, Він нас любить. Окрім цього, Він хоче вділяти нам свої благословення. Цього навчає Біблія і про це говорить Ісус у Євангелії:
«Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у Моє Ім’я» (Йн 16,23).
Проблема полягає в тому, що в деяких християнських течіях або спільнотах ця божественна щедрість набрала особливої риси — матеріальної, а не есхатологічної. Такий підхід зводить Бога до звичайного доставника товарів чи до банкомату, з якого ми можемо безконечно отримувати гроші.
Схоже, чимала група церковних спільнот навчає, що коли щедро жертвувати, то і Господь Бог відплатить тим самим, — каже Скотт МакКоннелл, виконавчий директор LifeWay Research у Нешвіллі, штат Теннессі, США, після публікації результатів дослідження стосовно «євангелія процвітання».
Дослідження було проведене 22-30 серпня 2017 року, воно охопило 1010 дорослих американців, які раз на місяць беруть участь у молебнях по протестантських або безконфесійних домах молитви.
Як зауважив МакКоннелл, хоча «багато відомих релігійних очільників засудили євангеліє добробуту, то його прийняла чимала кількість вірних».
Бог поблагословить тих, хто фінансово підтримує свою церкву
Понад третина опитаних (38%) погодилася з твердженням «Моя Церква навчає, що коли я пожертвую їй та благодійним організаціям більше грошей, Бог винагородить мене своїм благословенням» (у протестантській термінології під цим переважно розуміється отримання грошей. — Прим. пер.).
У цій групі 22% респондентів стверджують, що «до певної міри погоджуються» з наведеним вище реченням, а 16% сказали, що «рішуче погоджуються».
Найбільше з процитованим ствердженням (53%) погоджуються п’ятдесятники і члени «Асамблеї Бога». Дослідження показують, що лютерани (41%) погоджуються частіше, ніж не-лютерани (35%).
Четверо з десятьох учасників дослідження (40%) сказали, що «рішуче не погоджуються» з таким ствердженням, 17% відповіли, що «до певної міри» не погоджуються і ще 5% було тих, хто не визначився.
Фінансовий добробут
Понад дві третини учасників (69%) визнали, що вони погоджуються зі ствердженням: Бог хоче, щоб вони «досягали фінансового процвітання». 31% з-посеред них визнав, що це «до певної міри» відповідає їхньому переконанню, а 38% «рішуче погоджуються».
На 10% тих, хто не мав власної думки, майже така сама кількість (9%) «рішуче не погоджувалася» з таким ствердженням. 12% висловилися, що вони «до певної міри не погоджуються». Це означає, що тільки 21% опитаних не погоджуються з цим ствердженням.
Дослідження також показують, що вірні, які приходять до церкви принаймні раз на тиждень, частіше вважають, що Бог хоче їхньої фінансової щедрості (71%); цей відсоток зменшується до 56% серед людей, які приходять на молебні щонайбільше двічі на місяць.
Щоби щось отримати від Бога, мусите самі щось для Нього зробити
Приблизно чверть практикуючих протестантів (26%) погодилася зі ствердженням, що аби отримати матеріальне благословення від Бога, вони самі повинні щось Йому дати. З-посеред них 13% ствердили, що «рішуче» поділяють таку думку, а інші 13% сказали, що погоджуються «до певної міри».
70% протестантів із такою думкою не погоджуються% аж 54% «рішуче не погоджуються», а 16% «до певної міри не погоджуються». Решта 5% не визначилися з відповіддю.
Згідно з дослідженням, члени «чорних» спільнот, не-латиноамериканці (44%) і «латинос» (34%) більше схильні давати ствердну відповідь, ніж білі не-латиноси (17%) та інші етнічні групи (16%).
Застереження від «Civiltа Cattolica»
У статті, що була оприлюднена в червні під промовистим заголовком «Теологія процвітання. Небезпека “іншого євангелія”», єзуїт Антоніо Спадаро та аргентинський пресвітеріанський пастор Марсело Фіґероа аналізують походження і небезпеку теологічної течії, яка приваблює щоразу більшу кількість вірних. Ця ідея поширюється не тільки у Штатах, але також у деяких країнах Латинської Америки, наприклад, у Гватемалі, а особливо — у Бразилії. Цей рух дістався Африки й Азії, де поширився, наприклад, у Південній Кореї та навіть у Китаї.
Автори статті наводять приклад велетенського собору п’ятдесятників у столиці Уганди, Кампалі, — плід проповідей пастора Роберта Каянджі, та «Всесвітню Церкву Царства Божого», яку заснував 1977 року в Бразилії пастор Едір Маседо — власник RecordTV, другої за розмірами телемережі в цій країні, та медіагрупи Grupo Record.
Походження «євангелія процвітання»
За думкою Спадаро та Фіґероа, початки теологічної течії «євангелія процвітання», разом з обітницею фінансового щастя тут і тепер, сягають кінця ХІХ століття. Саме тоді пастор Есер Вільям Кеніон, який служив у Нью-Йорку, проголосив, що «конкретна матеріальна дійсність може бути змінена міццю віри» — не тільки на краще, але й на гірше. За думкою Кеніона, бідність, хвороба і нещастя становлять прямий наслідок браку віри.
Іншим джерелом такого підходу було вчення пастора і «пророка» Кеннета Хейґіна, який узяв два вірші з Євангелія від св.Марка за основу «євангелія добробуту».
«Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своєму серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, — то буде йому так. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити в молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так» (Мк 11, 23-24).
Інші елементи, характерні для цієї течії, це (спотворене) пов’язання з ідеєю «американської мрії» та використання масової комунікації для ширення послання. Це елемент, вагу якого передчували Кеніон і Хейґін і які осягнули свою кульмінацію у феномені «телеєвангелістів», таких як Орал Робертс, Пат Робертсон або Джоель Остін. Останній став засновником найбільшої мегацеркви у США — Lakewood Church у техаському Г’юстоні.
Спотворене Євангеліє
У своїй статті єзуїт на пару з пресвітеріанським пастором пояснюють, що «євангеліє процвітання» не тільки досить далеке від послання та «мрії», яку виголошували такі люди, як, наприклад, Мартін Лютер Кінг, але й було досить гостро критиковане «також і традиційними та більш сучасними групами лютеран», які звинувачують носіїв цієї теології у творенні «альтернативного євангелія».
Насправді ж, як пояснюють Спадаро і Фіґероа, течії «євангелія процвітання» це плід «редукціоністської герменевтики», яка применшує роль Бога Отця до своєрідної «космічної доставки» і робить Його «в’язнем» власного слова.
Окрім того, підкреслюють автори, можна бачити «повний брак емпатії та солідарності» з боку вірних цих церковних спільнот стосовно людей хворих чи тих, хто перебуває у тяжкій ситуації. Немає співчуття для людей незаможних, бо ж вони, очевидно, «не дотримувалися правил» і тому їм «не щастить» — а отже, Бог їх не любить.
Справжнє Євангеліє викликає справжню переміну
У цьому разі мова насправді йде про бога, створеного на образ і подобу людей та їхньої дійсності. Він не має нічого спільного з Богом, описаним у Біблії, — пишуть Спадаро та Фіґероа.
Обоє авторів стверджують, що «це “євангеліє”, яке наголошує на вірі як “заслузі”, яка надає змогу підніматися суспільною драбиною, провадить до несправедливого і радикально анти-євангельського, або навіть згубного впливу на бідних».
Така теологія не тільки загострює індивідуалізм і нищить почуття солідарності, вона просто-таки заохочує людей прийняти позицію, будовану на чудесних подіях, згідно з якою матеріальний добробут може гарантувати тільки віра, а не суспільні та політичні зусилля, — пишуть автори.
Водночас вони вказують на ту небезпеку, що люди бідні, захоплені цим псевдо-євангелієм, легко можуть «опинитися в суспільно-політичній порожнечі, що зробить їх безсилими та беззахисними і дозволить іншим силам формувати їхній світ».
Завершуючи статтю, автори нагадують слова Папи Франциска, який не раз застерігав від небезпек «спокуси добробуту». Так було, наприклад, під час зустрічі з єпископами Південної Кореї у серпні 2014 року, коли Святіший Отець застеріг очільників Церкви перед небезпекою створити «багату Церкву для дуже багатих, або Церкву середнього класу для заможних».
Зрештою — що то за євангеліє, якщо в ньому немає місця для бідних і хворих?
Переклад CREDO за: Поль де Меєр, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
