Бог завжди захищає нас. Його ангел завжди біля нас.
Ангел св. Йоана XXIII
Під час однієї з аудієнцій папа Йоан XXIII зізнався: «Одного разу славетний папа Пій XI відкрив мені під час розмови прекрасну таємницю. Він підтвердив, що опіка Ангела‑хранителя завжди приносить радість, долає всі труднощі та усуває перешкоди». Потім він сказав: «Коли мені доводиться розмовляти з людиною, яку важко в чомусь переконати, і відповідно, мова такої розмови має бути більш переконливою, я прошу мого Ангела-хранителя, щоб він поговорив про це з Ангелом-хранителем мого співрозмовника. Коли між крилатими духами досягнуто порозуміння, розмова полегшується і йде добре».
Ангел бл. Анни Катерини Еммеріх
Блаженна Анна Катерина Еммеріх (1774-1824) розповідала про себе: «Коли я була маленькою дівчинкою, моє життя було часто в небезпеці, але з Божою поміччю я завжди виходила сухою з води. Я добре знала, що ці загрози не були випадковими; я розуміла, що вони походять від злого духа. Зазвичай вони ставалися, коли я не роздумувала про присутність Бога або через занедбання скоювала якийсь гріх. Я ніколи не вважала їх випадковими. Бог завжди нас оберігає, якщо ми не віддаляємося від Нього. Його ангел завжди біля нас, але ми повинні стати гідними його уваги. Ми ніколи не повинні його залишати, як вдячні діти. Ми повинні постійно просити його захисту, тому що наш ворог тільки й чекає, щоби знищити нас.
Коли мені було всього кілька років, одного дня мої батьки вийшли з дому і залишили мене саму, наказуючи пильнувати його. Невдовзі після того прийшла якась старенька і чомусь хотіла позбутися мене. “Біжи, — сказала вона, — і візьми собі трохи грушок із мого дерева! Біжи, швидко, поки не прийшла твоя мама!” Я спокусилася, забула про мамин наказ і побігла до саду бабусі так стрімко, що спіткнулася об плуг, прихований у сіні. Я вдарилася об нього грудною кліткою, впала на землю і втратила свідомість. Мама знайшла мене в цьому стані й привела до тями.
Тривалий час я відчувала наслідки цього випадку. Пізніше я зрозуміла, що диявол використав стару жінку, аби спокусити мене до непослуху через жадібність. Через те, що я піддалася спокусі, наразив мене на небезпеку. Мене пройняв жах від цієї спокуси. Тоді я зрозуміла, як важливо, щоби людина зреклася себе».
Ангел св. Фаустини Ковальської
Гелена Ковальська, відома як Сестра Фаустина (1905-1938), канонізована Йоаном Павлом II Ювілейного 2000‑го року, описала Ангел-хранителя як «світлу і сяючу постать». Також вона розповідала, що в іншому видінні бачила ангелів, які збирали пожертви від людей. Ангели клали їх на золоті терези, які, немов блискавка, злітали на небо.
Ще цікавішим є опис херувима: «Одного разу, коли я перебувала в адорації, я не могла спинити сліз. Я бачила неймовірно красивого духа, який сказав: “Господь наказує тобі не плакати”. Я запитала його, хто він, і він відповів: “Я один із семи духів, які день і ніч стоять перед престолом Бога і постійно Йому поклоняються”. На другий день під час Меси він почав співати: “Кадош, Кадош, Кадош”(Свят, свят, свят), а його гімн — це неможливо описати — звучав, як голоси тисяч людей. Його оточувала легка біла хмара. Херувим тримав долоні складеними, а його погляд нагадував блискавку».
Свята Фаустина Ковальська також описує іншу ангельську зустріч: «Він був оточений великим світлом; у ньому відбивалася любов Бога. Він був зодягнений у золоті шати, а поверх них у комжу і прозору стулу. Келих був зроблений з кришталю, покритий прозорим вельоном. Як тільки він подав мені Тіло Господа, то віддалився. Одного разу я попросила його, щоб він мене посповідав, але він відповів: «Жоден небесний дух не має такої влади».
Ангели в пустелі
Святий Пахомій (292-348) був ініціатором кіновії, тобто життя в спільноті. Як розповідає його історик, він заснував монастир в Табенні, натхненний ангелом.
«Значно віддалившись у самоті, святий Пахомій дійшов до пустелі, до місцевості під назвою Табенна. Там, залишившись довше, ніж зазвичай, він, який ніколи не мав видіння, почув небесний голос: “Затримайся тут і побудуй монастир. Багато хто прийде до тебе, а ти поведеш їх до Бога, згідно з правилом, яке вам покажу”. Відразу ж з’явився ангел із дошкою, на якій було написано правило, тобто одна з форм колективного життя, якому монахи з Табенни ніколи не переставали слідувати».
Історик Сомозен додає, що цей святий пізніше часто розмовляв з ангелами. Також його учень св. Теодор був обдарований такою ж благодаттю.
Ангел Жанни д’Арк
Жанна д’Арк народилася 5 січня 1412 року в селі Домремі, розташованому в прекрасній долині на лівому березі річки Маас, в департаменті Вогези.
У віці тринадцяти років вона пасла стадо овець свого батька. Вона була побожною і милосердною, любила допомагати бідним і стражденним. Якщо взимку якийсь мандрівник, що заблудився, просив про допомогу або притулок, Жанна охоче поступалася йому своїм ліжком, а сама йшла спати в сарай. Нічого поганого про неї ніхто не міг сказати.
Одного літнього дня близько полудня, коли вона працювала в саду (постила того дня і днем раніше), вона раптом побачила яскраве світло і почула голос, що говорив: «Жанно, дочко Божа, відвідуй Святу Месу і будь завжди доброю, а Бог тобі допоможе».
Жанна дуже злякалася: вона була тоді дуже молода. Але голос був такий поважний і солодкий, що пастушка швидко заспокоїлася. Щаслива й весела, пожертвувала свою невинність Богу.
Одного разу їй явився св. Михаїл в оточенні ангелів. Він описав жалюгідний стан королівства Франції і сказав, що вона повинна підтримати військом короля та звільнити від облоги Орлеан. Жанна розплакалася, сказала, що вона лише бідна дівчина, яка не вміє ані їздити верхи, ані воювати. Архангел сказав, щоби вона не сумнівалася і щоби поїхала у Вокулер до капітана Робера де Бодрікура, щоб через нього дійти до короля. Вірна небесним голосам, дівчина вирушила в дорогу і виконала свою благородну місію.
Ось уривок із відомого «процесу з Руана», з публічного слухання, яке відбулося у вівторок, 27 лютого 1431 року:
Голова суду: Чий голос ти почула вперше, коли тобі було близько тринадцяти років?
Жанна: Це був святий Михаїл, я бачила це на власні очі. Він був не один, а в оточенні ангелів з небес.
Голова суду: За чиєю порадою ти приїхала до Франції?
Жанна: Я приїхала до Франції за велінням Божим.
Голова суду: Ти бачила св. Михаїла та ангелів насправді, з їх тілами?
Жанна: Я бачила їх на власні очі, як бачу вас. Коли вони йшли від мене, я плакала і хотіла, щоби вони взяли мене з собою.
Віра і довіра до Бога освітлювали чисте обличчя діви з Домремі, коли вона відповідала суддям. На вогнищі її останнім словом було: «Ісусе!», після чого її душа відлетіла в товаристві ангелів до раю.
Уривок із книжки «Зустріч з Ангелом‑хранителем. Анекдоти, легенди і розповіді про небесні зустрічі», о. Марчелло Станціоне
фінансово.
Щиро дякуємо!
