Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 10 жовтня
Хоча Павло пообіцяв, що незабаром вишле Тимофія, але через якусь затримку, що сталася тоді, коли він про це говорив, він вислав тепер Епафродита.
Це особисте схвалення: мого брата і співробітника, як каже Павло. Епафродит його брат за законом, а співробітник – у боротьбі та в труді євангелізації. Якого ви послали – тут Павло називає його посланцем. Адже кожного посланого (і посланого заради євангелізації) можна назвати посланцем. (…)
Такою є любов Господа, і ми відчуваємо її в цьому житті. Ось тому ми не повинні спішити до смерті. Хоча світ і служить гріхові, і через це треба його цуратися, однак бажати жити в цьому світі – не гріх. А оскільки це бажання необхідне, то тут добре сказано: але Бог змилувався над ним.
Отже, багато спасається, і Бог милосердиться над тими, через кого відбувається те, що стосується таїнства спасіння. Але й ми повинні молитися за людей усякого стану, щоби не сумувати через те, що залишаємо тих, хто допомагає нам в божественних справах, що їх слід виконувати, розуміти й проповідувати. (…)
Павло додає: щоб і я мав менше смутку. Бо коли він раніше сказав, що виконавцем його побажання став Епафродит, посилаючи його, він наче виглядав сумним. Але оскільки й сам Епафродит бажав того ж, та й вони втішилися б, побачивши його, Павло міг сказати, що він має менше смутку.
Марій Вікторин
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
