Архієпископ Мокшицький на Синоді: немає важливішого виховного середовища, ніж сім’я

Немає виховного середовища, яке було би важливішим за сім’ю. Саме там переказуються ті цінності, які формують дитину на подальші роки життя.

На Синоді єпископів, 17 жовтня на ранковому засіданні,  про це говорив архієпископ Мечислав Мокшицький. У своєму виступі митрополит Львівський підкреслив, що розлам між поколіннями до певної міри є наслідком того, що в сім’ях не переказують незмінних істин та цінностей. Саме це потрібно змінити, пише Vatican News.

Архієпископ вказав, що сім’я має суттєвий вплив на психічне функціонування людини, її подальші етичні та моральні вибори, на професійну активність, на якість стосунків, які ця людина укладатиме у зрілому віці. «Стосунки між батьками та їхнім потомством, які переживаються в радості й сумі, взаємне піклування, спосіб проживати конфліктні ситуації та проблеми, взаємостосунки дітей у сім’ї тощо — все це впливає на процес дозрівання та подальші вибори. Активне слухання, щира розмова на важливі теми, точне переказування повідомлень, уділення швидкої та по змозі повної відповіді на запитання, які ставить дитина, критика поведінки, а не особи, навчення дітей відкривати свої справжні почуття — це все дуже важливо. Це створює клімат щирості й довіри, необхідний у процесі дозрівання», — говорив архієпископ Мокшицький. Він нагадав, що психологія виразно вказує, що перші роки дитини мають вирішальний вплив на її подальше життя. Добре пережите дитинство, правильні стосунки, винесені з дому, дають надію і на сприятливе майбутнє, а також навпаки: негативний досвід дитинства є тягарем, часто незносним, у пізніші роки.

Митрополит Львівський зазначив, що головний вихований тягар спочиває на батьках, а від їхньої активності залежить якість нових поколінь. Саме у сім’ї, у своїх стосунках із батьками, молода людина вчиться перших принципів суспільного співіснування. Архієпископ нагадав слова Йоана Павла ІІ, який, серед іншого, підкреслював, що «найперше місце, де розпочинається процес виховання молодої людини, це рідний дім». Таким було також і навчання Бенедикта XVI. В Апостольському листі «Про пильну потребу виховання» він застерігав від обтяжування дітей провиною за негативну поведінку, оскільки — як підкреслював — нинішні діти «не інакші, ніж ті, що народжувалися раніше», а зміни зазнав тільки спосіб їхнього виховання. Бенедикт XVI не заперечував існування «розламу між поколіннями», але при цьому зазначав, що «це радше наслідок того, що не переказується принципів та цінностей».

Архієпископ Мокшицький підкреслив, що виправлення стосунків між батьками й дітьми у сім’ях — це, відповідно, повернення до основоположних виховних принципів, перевірених та верифікованих історією. «До основоположних принципів належать, зокрема: повернення авторитету батьків; будування постави довіри та щирості; свідома та особиста залученість у виховний процес молодих осіб; будування взаємин, базованих на чеснотах, а не на емоціях; готовність до жертовності; підкреслення цінності етичних та моральних позицій більше, ніж суто практичних та економічних тощо». Митрополит Львівський підкреслив, виступаючи на Синоді, що це лише деякі з чинників, які дозволять молодим людям правильно прочитати й виконати своє покликання.