«Це не до мене»?

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 28 жовтня

Жило собі поряд двоє людей: багатий пан і бідний Лазар. Не знаємо, як часто зустрічались вони поглядами, проте відомо, що вони знали про існування один одного. Про що думав багатій, коли зустрічав бідняка біля своєї брами? Може, вважав, що той сам винен у своїй біді, або просто бридився відразливим виглядом Лазаря? Можливо, він навіть якось нагодував його, бо звідкись знав цього чоловіка на ім’я. Чому Лазар прибився саме до дому цього вельможі? Він міг жебрати десь на роздоріжжі чи у більш людному місці. Що хотів цей бідняк сказати багачеві? Найважливішим залишається одне запитання: що Бог хотів сказати йому через цього жебрака?

Скільки в нашому житті людей, які ось так просто вирішують просити нашої допомоги? Вони вважають (а може, так і є), нібито нам живеться краще, ніж їм. Вони майже ніколи не запитують нас про наші почуття та переживання — це їм треба допомогти. Це не мусять бути незнайомі безхатченки. Часто таким голосом потребуючого стають наші рідні та друзі. Ми відмахуємося: скільки можна нити? А я що — залізна людина? А хто про мене подбає? Та голос цієї людини може бути і голосом Божим, зверненим до нас.

Блаженніший Любомир Гузар часто наголошував на тому, як важливо в житті бути Людьми. Притча про Багача і Лазаря теж нагадує нам про це. Якщо ми почуваємося бідними, вкритими струпами жорстокості світу, то Слово Боже нагадує нам про те, що ніяка кривда не залишається непоміченою і Бог за неї винагородить. А насамперед ця історія звернена до тих, хто має багатство — до кожного з нас. Що, хочеться відмахнутися? Нібито це не до мене? Так, може, ми не бенкетуємо щодня, але маємо цю розкіш — бути Людиною. Саме тому точно маємо допомогти тому, хто опиняється біля дверей наших сердець. Бути милосердними, як Отець наш небесний, допомагати: якщо не ділом, то принаймні словом розради. Це потрібно найперше нам, щоб зменшити прірву між нами і Божим Царством.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com