Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХХІХ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Я, в’язень у Господі, прошу вас, щоб ви поводилися гідно звання, до якого були покликані, з усякою покірністю і лагідністю, з довготерпінням, в любові терплячи одне одного, намагаючись зберігати єдність духа в узах миру.
Одне тіло й один Дух, – як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, який над усіма, і через усіх, і в усіх.
Еф 4, 1-6
Перші три розділи послання до Ефесян були теоретичними: в них апостол Павло пояснював роль Христа і Церкви в об’єднанні світу. Стільки уваги апостол приділив зрозумінню природи Церкви! А тепер, від четвертого розділу, він зосереджується на практичних аспектах: на застосуванні цієї високої теорії.
І перше питання, на яке звертає увагу Павло, — це єдність Церкви: постійно повторюється слово «один». Якщо Церква це Тіло Христа, духовна будівля, то в ній має проявлятися єдність. Так, є різні характери, різні темпераменти, різні дари і так далі. Але це прекрасно! Бо таких різних людей людська сила не в змозі об’єднати і утримати в тісній єдності. Єдність у різноманітності має показувати діяння Бога й ту духовну складову, яка творить із такого багатства одну сутність, одне тіло. Для цього кожен християнин має задіяти ті чесноти, які перераховує апостол: покора, лагідність, довготерпіння, любов. В нас стільки спільного, стільки «одного» на всіх! Одне: тіло, Дух, надія, Господь, віра, хрещення, Бог і Отець.
Звертатиму увагу на те, що об’єднує. Господи, нехай християни будуть одним цілим!
фінансово.
Щиро дякуємо!
