Новий пасторал Папи Лева: Христос, який возноситься до Отця

Від урочистості Богоявлення Папа використовує під час богослужінь новий пастирський посох.

Згідно з поясненням Бюро папських літургійних богослужінь, цей пасторал виконаний у дусі послідовності з тими, що використовували його попередники, і поєднує місію звіщати таємницю Розіп’ятого Христа разом зі славним явленням Воскресіння, пише Vatican News.

У вівторок 6 січня 2026 р., під час Святої Меси з нагоди урочистості Богоявлення Господнього та закриття Святих Дверей базиліки св.Петра, Лев XIV використав новий пастирський посох.

«Пасхальна тайна — серцевина апостольського проповідування, стає джерелом надії для людства, оскільки смерть більше не має влади над людиною: бо те, що Христос узяв на себе, Він також викупив», — сказано в заувазі, яку поширило Бюро папських літургійних богослужінь. Пастирський посох Лева XIV «представляє Христа, який більше не прикутий цвяхами Страстей, але з прославленим тілом у момент вознесіння до Отця. Як і в явленнях Воскреслого, Він показує своїм послідовникам рани від хреста як світлі знаки перемоги — які, не скасовуючи людського болю, перетворюють його на світанок божественного життя».

Звичай, започаткований св.Павлом IV

У поясненні нагадано, що посох як єпископська відзнака ніколи не належав до відзнак Римського Архієрея. Від пізнього Середньовіччя Папи користувалися так званою «ferula pontificalis» — папським жезлом як знаком духовної та управлінської влади. Й хоч форма цього жезла не має точного визначення, загалом ідеться про палицю, яка на верхів’ї мала простий хрест. Папи отримували пасторал після обрання на престол св.Петра, під час вступу на свою папську катедру в базиліці св.Йоана на Латерані. Однак використання цього жезла ніколи не було частиною папських літургій — за винятком деяких нагод, як от відкриття Святих Дверей чи освячення нового храму.

Під час закриття Другого Ватиканського Собору, 8 грудня 1965 року, св.Павло VI використав срібний «посох» із зображенням розп’ятого Христа. Скульптор Лелло Скорцеллі, якому доручили виготовлення пасторалу, хотів так відобразити покликання апостола Павла, чиє ім’я обрав Папа Монтіні: бути свідком і проповідником Розп’ятого. Не використовуючи вже більше «ферулу», Святіший Отець став використовувати цей пасторал під час богослужінь — що увійшло у звичай, підтриманий його наступниками.