Хай Бог вижене торговців із храмів наших сердець

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХХІІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Не треба забувати, що храмом, який приготував для себе Господь через хрещення, є наше серце, наша душа (див. Йн 14,23). Наше серце має повністю належати Йому, і нікому іншому. Не може Господь погодитися на те, щоб жити в нашому серці разом із прив’язаністю до гріха. Не може терпіти таку нашу нечесність і дводушність, яка пасує цьому світу, як кажуть: і Богові свічку, і чорту недогарок.
Тут ідеться не про наші слабкості, які в кожного є, але про нашу здатність, набуту з гріхом, торгуватися навіть із власною совістю. Часом ми так звикаємо до цих внутрішніх торгів, що наше серце перетворюється з храму Божого на справжню «печеру розбійників». А ці розбійники — це гріховні пристрасті: гординя, заздрість, нечистота, гнів, надуживання їжі та пиття, жадібність, лінощі і зневіра. Це вони гудять і клекочуть у нашому серці так гучно, аж ми вже не чуємо Бога за ними. Розмова з ними нам інколи здається розмовою з Богом, ось тільки торгуються вони не за ціну жертовних тварин, а за мир нашої душі.
Отже, нехай наша молитва: «Господи, помилуй мене, грішного!», та й кожна інша наша молитва стане усвідомленим проханням, щоб Господь прийшов до наших сердець і повиганяв із них усіх цих розбійників, а наповнив їх собою і своєю любов’ю.