Побач!

Роздуми над Першим читанням на п’ятницю І тижня Адвенту

Так говорить Господь Бог:
«Хіба не трошки ще, не трішечки,
і Ліван перетвориться на сад,
а сад вважатимуть за ліс?
Того дня глухі почують слова книги,
очі сліпих прозріють
із темряви та пітьми.
І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться,
і найубогіші з людей радітимуть Святим Ізраїля.
Адже гнобителя не стане, глузливий ізникне,
пропадуть усі, хто очікував неправди,
хто спонукав ближнього грішити словами,
хто наставляв судді пастку в брамі
й праведного набік відсував нікчемними словами.
Тому так говорить Господь, який відкупив Авраама, домові Якова:
“Яків не буде більше стидатися,
обличчя його більше не червонітиме.
Але, коли він побачить діло рук Моїх,
буде серед себе святити Моє Ім’я;
Святого Яковового будуть святити,
Бога Ізраїлевого жахатись.
Ті, які блукають духом, – мудрості навчаться,
і ті, які ремствують – розуму наберуться”».
Іс 29,17-24

Пророк Ісая говорить до народу в момент кризи. Однак він бачить далі, його погляд сягає поза обрій. Тому від імені Господа він провіщає час спасіння. Покірні, убогі, потребуючі стануть у центрі уваги Бога, а слуги зла зникнуть.

Євангеліє описує виконання пророцтв. Христос зосереджується на одному аспекті: зціленні сліпих. Ісус повертає зір, щоб сліпі прозріли. Як казав Ісая: «очі сліпих прозріють із темряви та пітьми». Темрява й пітьма постійно намагаються нас огорнути. Це і гріх, це й зло, це і закритість в собі.

Вміти бачити, не лише дивитися. Побачити Бога, Його дію, побачити добро, побачити убогих, побачити проблеми, побачити зло. Бачити все, відкрити очі, навчитися мудрості й набратися розуму.

Ісусе, відкрий мої очі: очі мого духа, розуму, серця! Звільни від туману зла і дай світло істини!

Патрик Оліх OFM