Іспанія: єпископи застерігають від надмірної емоційності в християнських рухах

Комісія з питань віровчення Конференції єпископів Іспанії опублікувала доктринальну записку про роль емоцій в акті віри.

Документ під назвою «Cor ad cor loquitur» — «Серце до серця промовляє» — був схвалений до публікації Постійною комісією на засіданні 24‑ 25 лютого в Мадриді, а раніше був ухвалений єпископами-членами Комісії 20 лютого 2026 року.

Записка побудована на кардинальському девізі «Cor ad cor loquitur», що пов’язаний зі св.Джоном Генрі Ньюменом. Текст його згадує як «нещодавно проголошеного Вчителя Церкви» і використовує девіз для формулювання своєї головної тези: духовне життя та зустріч із Богом впливають на людську особистість «в усіх її вимірах: емоційному, інтелектуальному та вольовому». Виходячи з цієї передумови, єпископи наголошують, що віра стосується «всього людського існування» і що поряд із довірою до Бога та когнітивними елементами, властивими приналежності до віри та її сповідуванню, також виникають емоції та почуття, такі як духовна радість, любов і мир.

Документ має чітку пастирську спрямованість. За даними Комісії, останніми роками в Іспанії спостерігаються ознаки «відродження християнської віри», особливо серед молодих іспанців так званого покоління Z, а також з’являються ініціативи «першого проголошення», які сприяють зустрічі з Христом або відроджують віру. Церква цінує креативність цих методів, але застерігає від ризику зведення християнського досвіду до «емоційності», яка перетворює людей на споживачів вражень та шукачів духовного задоволення. В цьому контексті наголошується, що проголошення Христа має не «почуття» викликати, а свідчити про подію, здатну перемінити життя.

Документ описує «абсолютизацію афективності» в постмодернізмі, з переходом від «я думаю — отже, я існую» до «я відчуваю — отже, я існую», і стверджує: така динаміка може призвести до фрагментації та дезорієнтації навіть на релігійному рівні. Емоційно зосереджена людина більш схильна до маніпуляцій, вказує текст, і застерігає від можливих форм «емоційного бомбардування» в духовному контексті. Навіть згадано про «духовну експлуатацію» та груповий тиск для однаковості почуттів, а також використання хибних містичних переживань для панування над свідомістю або сприяння іншим формам експлуатації.

Водночас Комісія уникає антиемоційного тлумачення християнського життя: почуття відіграють важливу роль і їх не можна ігнорувати. Бог також звертається до людства у внутрішній емоційній сфері — документ нагадує біблійні уривки про Божу любов та почуття Христа в Євангеліях. Ключ полягає в гармонійному єднанні емоцій з розумом та волею, уникаючи як сентиментальності, так і редукціонізму, який відокремлює почуття від істини та добра.

У другій частині записка представляє богословські й пастирські критерії розпізнавання, зосереджені на нових євангелізаційних ініціативах. До них належать тринітарна сутність католицької віри, особистісний вимір зустрічі з Христом, необхідність доктринальної формації, щоб укріпити досвід в об’єктивній істині керигми, та еклезіальний вимір акту віри, з підкресленням, що «я вірю» — це також «ми віримо», і що різноманітність харизм має служити єдності. В тексті окреслено етичні та благодійні критерії — віру, втілену в діла та служіння нужденним, — а також критерії молебнів. Документ застерігає від «показових» богослужінь або євхаристійного культу поза Месою, вирваного з контексту, підкреслює центральну важливість недільної Євхаристії та вірності літургійним нормам.

Записка завершується закликом прийняти віру в її повноті й визнати законне місце емоцій та почуттів у здоровій афективності — як шлях до переображувальної зустрічі з Христом «від серця до серця». Як взірець «розумної віри серцем» названа Діва Марія.