Алжирські мученики: «Ніхто не може забрати в нас життя, ми вже його пожертвували»

В алжирському місті Орані проголошено блаженними 19 новомучеників кінця ХХ-го сторіччя, які загинули під час громадянської війни в різні роки та при різних обставинах.

У суботу 8 грудня, в свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, в санктуарії Пресвятої Богородиці Святого Хреста (Notre-Dame de Santa Cruz) в алжирському місті Орані відбулась беатифікація 19 новомучеників кінця ХХ-го сторіччя (1994-1996), серед яких один єпископ, сім монахів-трапістів та 11 богопосвячених осіб, ченців і черниць з різних згромаджень, які загинули від рук мусульманських екстремістів. Беатифікацію очолив спеціальний посланець Папи Франциска, кардинал Анджело Беччіу, префект Конгрегації в справах визнання святих. Усі вони, вірні Христові та Церкві, в той важкий для Алжиру час, свідомо вирішили залишитись в країні, де перетинаються різні релігії та культури, даючи свідчення миру та самовідданої християнської любові, пише Vatican News.

Брат Анрі та сестра Поль-Елен

8 травня 1994 року в бібліотеці Алжирської дієцезії віддали життя за Христа брат Анрі Верж із згромадження Маристів та сестра Поль-Елен Сен-Реймонд із згромадження Малих Сестер Успіння Пресвятої Богородиці. Брат Анрі керував бібліотекою та був вчителем і директором школи. Сестра Поль-Елен трудилася в Алжирі з 1963 року, присвячуючись допомозі найбільш потребуючим та хворим. Вони були французами.

Сестри Карідад та Естер

23 жовтня 1994 року вбито двох черниць з іспанського місійного згромадження Августинок. Вони йшли на Святу Месу. Сестри Карідад Альварес Мартін та Естер Паніаґіа понад 30 років допомагали літнім людям, дітям з особливими потребами, потребуючим сім’ям. Сестра Естер, яка опікувалася хворими, одного разу сказала, маючи на увазі небезпечну ситуацію в країні: « Ніхто не може забрати в нас життя, ми вже його пожертвували».

Чотири священики із згромадження Місіонерів Африки (Білих Отців)

У грудні того ж року (1994) в місцевості Тізі-Узу вбито чотирьох священиків із згромадження Місіонерів Африки, загальновідомих як «Білі Отці». Троє з них були французами, а один — бельгійцем. Один із них, отець Жан, сказав: «Наше покликання — свідчити християнську віру в мусульманській країні. На все воля Божа».

Сестри Бібіян та Анжель-Марі

3 вересня 1995 року в місті Алжирі вбито двох черниць із згромадження Місіонерок Пресвятої Богоматері Апостолів, які поверталися з Святої Меси. Сестра Бібіян Леклерк походила з Франції, а сестра Анжель-Марі Літджон — з Тунісу. Вони опкувалися сиротами в дитячому будинку та навчали в школі для дівчат.

Сестра Одетт Превост

У листопада 1995 року терористи розстріляли сестру Одетт Превост, французького походження, яка належала до згромадження Малих Сестер Пресвятого Серця. Вона розгорнула місійну діяльність у багатьох місцевостях, а усвідомлюючи небезпеку смерті, сказала: «Це упривілейована хвилина, щоб жити вірністю Христові та Євангелію».

Сім монахів-трапістів

Історія мучеництва сімох монахів-трапістів, мабуть, найжорстокіша. Їх викрали з монастиря Пресвятої Богородиці Атлаських гір в Тібірі, приблизно за 60 кілометрів від Алжиру, 26 березня 1996 року. Найстаршому з них було 82 роки, наймолодшому — 46. Їх жорстоко катували, а потім обезголовили. Два місці потому, 25 травня того ж року, знайдено їхні голови. Історія їхнього мучеництва широко відома завдяки французькому історичному фільму «Des hommes et des dieux» («Про людей і богів»), який 2010 року завоював Гран-прі на престижному Канському кінофестивалі.

П’єр Клавер, єпископ Оранської дієцезії

Завершує список 19-ти алжирських новомучеників єпископ дієцезії Оран П’єр Клавер, який належав до ордену Домініканців. Він загинув перед дієцезальною курією 1 серпня 1994 року внаслідок вибуху автобомби разом із своїм водієм, молодим мусульманином Мохаммедом, який, хоча добре усвідомлював небезпеку, вирішив залишитись поруч з єпископом. Преосвященний П’єр не втомлювався закликати до мирного співіснування та діалогу, наголошуючи, що потрібно поділяти з любов’ю та пошаною страждання та надію Алжиру. «Мучеництво — це найбільше свідчення любові, — сказав він. — Не йдеться про те, аби бігти назустріч смерті, чи шукати страждань, а про те, що проливаючи свою кров, ми наближаємося до Господа».

Свідчити Божу любов до всіх без винятку

Архієпископ Алжиру Поль Десфарж, говорячи про беатифікацію алжирських новомучеників наголосив, що вони засвідчили Божу любов до всіх без винятку. Вони були звичайними чоловіками й жінками, не були героями. Ніколи не думали, що стануть мучниками чи блаженними, але віддали своє життя за віру, вказуючи нам шлях, яким ми повинні прямувати. Вперше беатифікація християнських мучеників відбулась у мусульманській країні, що є виявом толерантності й миру, які практикує більшість алжирців. Сьогоднішньому світові, на його думку, потрібне християнське свідчення, потрібен братерський досвід. Сьогодні, як сказав Папа Франциск, настав час будувати мости, а не мури.

Великий знак братерства, звернений до світу

Після молитви «Ангел Господній» 8 грудня 2018 року Папа Франциск скерував свою думку до Орана в Алжирі, де цього дня відбувалася беатифікація мучеників П’єра Клавера та вісімнадцяти співтоваришів, убитих із ненависті до віри. «Ці мученики нашого часу були вірними благовісниками Євангелія, смиренними будівничими миру та героїчними свідками християнської любові: єпископ, священики, черниці, ченці й миряни. Їхнє мужнє свідчення є джерелом надії для алжирської католицької спільноти та засівом діалогу для всього суспільства. Нехай же ця беатифікація стане для всіх спонукою спільно будувати світ братерства та солідарності», — побажав Святіший Отець, закликавши паломників привітати нових блаженних оплесками.

Також з нагоди беатифікації Святіший Отець звернувся з окремим посланням до католиків Алжиру, пише Vatican News.

«Приєднуюся до вашої подяки за ці життя, повністю віддані з любові до Бога, країни та всіх її мешканців, з якими поділяєте просту щоденність в дуcі братерства, дружби й служіння», – пише Папа Франциск у своєму посланні до католиків Алжиру з нагоди беатифікації 19-ти мучеників, складаючи побажання, аби ця урочистість «допомогла залікувати рани минулого та творити оновлений динамізм зустрічі та співжиття, наслідуючи нових блаженних».