Роздуми над Першим читанням на 19 грудня
Тими днями був один чоловік із Цори, з коліна Дана, на ім’я Маноах. Жінка його була неплідна й бездітна.
Ангел Господній з’явився жінці й сказав їй: «Оце ти неплідна й не маєш дітей, але ти зачнеш і породиш сина. Але тепер остерігайся, не пий ні вина, ні п’янкого напою, і не їж нічого нечистого. Бо оце зачнеш і породиш сина; та щоб бритва не торкалась його голови, бо хлопчина цей від материнської утроби буде Божим назіреєм, і він почне визволяти Ізраїля з рук філістимлян».
Пішла жінка та й оповіла своєму чоловікові: «Прийшов до мене чоловік Божий. Вигляд його був немов вигляд ангела Божого, вельми величний. Я й не питала його, звідки він, та й імені свого він не звістив мені. І промовив він до мене: “Оце зачнеш і породиш сина; тож тепер не пий ні вина, ні п’янкого напою, й не їж нічого нечистого, бо хлопець буде посвячений Богові від материнської утроби аж до дня своєї смерті”».
І породила жінка сина й дала йому ім’я: Самсон. Росло хлоп’я, й Господь благословив його. І дух Господній почав діяти в ньому.
Суд 13,2-7.24-25а
Сьогодні і перше читання, і Євангеліє — подібні. Обидва говорять про Бога, який любить робити сюрпризи. Він життєлюбець, тому обдаровує навіть тих, які вже ні на що не сподіваються. Він це може і хоче.
Але в цих читаннях є щось незрозуміле, таємниче. Сьогодні би це не сприйнялось так просто. А саме: Бог дає сина, але цей подарунок не для батьків, він не їхня власність. Ті сини мають свою місію, і досить швидко батьки їх віддадуть знову Богу на нелегке завдання. Дари, отримані від Господа, — не наші. Не треба їх собі приписувати, привласнювати чи ними пишатись як своїми. Бо єдиний справжній скарб для нас — сам Бог…
Господи Ісусе, дякую Тобі за все! Тобі все віддаю!
фінансово.
Щиро дякуємо!
