Політика може стати формою любові. Послання Папи на День миру

Політика може стати величною формою любові та служити миру, якщо шанує і поширює права людини, будує громадянське суспільство й підтримує молодь.

Такими думками ділиться Папа у своєму посланні з нагоди чергового Всесвітнього дня миру, запропонувавши «блаженства» доброго політика в’єтнамського кардинала Ван Туана.

«Мир домові цьому!» — вітатися цими словами навчав Ісус своїх учнів, посилаючи їх на місію. Цими словами Папа Франциск розпочинає своє послання з нагоди 52-го Всесвітнього дня миру, який відзначається в перший день нового року. Цьоггорічна тема —«Добра політика служить мирові» , повідомляє Vatican News.

«Пропозиція миру міститься в центрі місії Христових учнів. І ця пропозиція звернена до всіх людей, які сподіваються миру серед трагедій та насильства людської історії», — пише Святіший Отець. «Домом», про який говорить Ісус, є кожна сім’я, спільнота, країна чи континент, а передовсім — кожна людська особа. А також наш «спільний дім». «Нехай же це буде і моїм побажанням на початку нового року: мир домові цьому!»

Виклик доброї політики

Цитуючи французького поета Шарля Пеґі, Папа Франциск прирівнює мир до надії, що, «немов тендітна квітка, намагається пробитися крізь каміння насильства». Нам відомо, що «шукання влади за будь-яку ціну несе зловживання і несправедливість». «Політика — це фундаментальний засіб для розбудови громадянства та людських починань; але коли ті, хто займається нею, не переживають її як служіння людській спільноті, вона може перетворитися в інструмент утиску, маргіналізації та навіть знищення», — зазначає Папа. Він нагадує Христові слова: «Коли хтось між вами хоче бути першим, нехай стане останнім та слугою всіх».

Святий Павло VI стверджував, що серйозне ставлення до політики на різних рівнях означає підтвердження обов’язку людини «визнати конкретну дійсність і цінність свободи вибору, даної для того, щоб разом шукати благо міста, країни чи людства». У світлі цих слів святого Папа Франциск зазначає, що «політична діяльність і відповідальність становлять постійний виклик для тих, які отримали мандат служити своїй країні, захищати її мешканців та трудитися на користь створення умов для гідного та справедливого прийдешнього». «Якщо політика звершується у фундаментальній пошані до життя, свободи та гідності людей, вона насправді може стати визначною формою милосердної любові», — додає він.

Любов і людські чесноти — на користь правильної політики

Далі Святіший Отець цитує свого попередника Бенедикта XVI. Вислужений папа навчав, що коли дбання про спільне благо надихається любов’ю, то воно має «вищу цінність, ніж лише світські та політичні старання», а діяльність людини на землі, «натхнена та підтримувана милосердною любов’ю», робить внесок у розбудову «загального Божого міста, до якого прямує історія людського роду».

«Це програма, в якій можуть знайти себе всі політики, кожної культурної чи релігійної приналежності, що прагнуть спільно діяти на благо людського роду, практикуючи ті людські чесноти, які підтримують добру політичну діяльність: справедливість, рівність, взаємну пошану, щирість, чесність, вірність», — зазначає Папа Франциск. Він наводить «блаженства політика», запропоновані в’єтнамським кардиналом Франсуа-Ксав’єром Нґуєном Ван-Туаном:

«Блаженний політик, який має високе усвідомлення та глибоке розуміння своєї ролі. Блаженний політик, чия особа випромінює вірогідність. Блаженний політик, що трудиться для спільного блага, а не заради особистих інтересів. Блаженний політик, який залишається вірним і послідовним. Блаженний політик, який дбає про єдність. Блаженний політик, залучений у здійснення радикальних перемін. Блаженний політик, який вміє слухати. Блаженний політик, що не боїться».

«Кожне оновлення виборчих функцій, кожне завершення виборчого строку, кожен етап публічного життя становить нагоду, щоби повернутися до джерел та орієнтирів, які надихають справедливість і право. Ми впевнені: добра політика служить миру; вона шанує та поширює фундаментальні права людини, які є, водночас, взаємним обов’язком, аби між сучасними і майбутніми поколіннями утворився зв’язок довіри та визнання», — наголошує Святіший Отець.

Вади політики

Глава Вселенської Церкви не оминає увагою того факту, що, поряд із чеснотами, в політиці не бракує й вад. Вони викликають «втрату вірогідності» та «послаблюють ідеал справжньої демократії», а тому є «ганьбою громадського життя», підриваючи соціальний мир.

Цими вадами є «корупція в її різноманітних формах незаконного присвоювання громадських благ або експлуатації людей, заперечення права, недотримання суспільних норм, незаконне збагачення, виправдання влади силою чи свавільно прикриваючись “державними інтересами”, схильність затримуватися при владі, ксенофобія та расизм, відмова дбати про Землю, необмежена експлуатація природних ресурсів задля негайного прибутку, зневага до вимушених вигнанців».

Добра політика промує довіру до інших

Коли виконання влади зосереджене виключно на збереженні інтересів «привілейованих осіб», це підриває майбутнє, а молоді загрожує спокуса зневіри, коли вона «залишається на узбіччі суспільства, не маючи змоги брати участь у проекті майбутнього». Коли ж, натомість, вона підтримує «молоді таланти та покликання, що прагнуть здійснитися», тоді поширюється мир. «Політика діє на благо миру, якщо виражається через признання дарів і здібностей кожної людини», — стверджує Папа Франциск, наголошуючи:

«Кожен може вкласти свій камінь у спорудження спільного дому. Справжнє політичне життя, що ґрунтується на праві та чесному діалозі між суб’єктами, оновлюється через переконаність у тому, що кожна жінка, кожен чоловік і кожне покоління містять у собі обітницю, яка може вивільнити стосункові, інтелектуальні, культурні та духовні енергії».

Водночас, така довіра не дається легко, бо «людські стосунки — складні». Зокрема, ми нині живемо в атмосфері недовіри, що вкорінена в страхові перед іншим або чужинцем і в боязні втратити власні вигоди. На політичному рівні це проявляється «через закритість і прояви націоналізму, що підривають оте братерство, якого дуже потребує наш глобалізований світ». Сьогодні наші суспільства потребують «ремісників миру», здатних бути справжніми свідками Бога Отця, «який прагне добра і щастя всього людського роду».

«Ні» — війні та стратегії страху

У контексті сторіччя завершення Першої світової війни Святіший Отець наголошує, що «мир ніколи не можна применшувати лише до рівноваги сил і страху». «Тримати іншого під загрозою означає применшувати його до предмета і заперечувати його гідність. Саме тому ми знову стверджуємо, що ескалація в значенні залякування та неконтрольованого поширення зброї суперечать моралі й шуканню справжньої згоди», — пише він. Папа вказує також і на те, що терор проти найуразливіших верств примушує цілі народи втікати, «шукаючи землю миру»

«Неприйнятними є політичні виступи, схильні звинувачувати мігрантів в усіх лихах та позбавляти убогих надії. Слід, натомість, ще раз наголосити, що мир ґрунтується на пошані до кожної людини, хоч би якою була її історія, на пошані до права та до спільного блага, до сотвореного світу, що нам ввірений, та морального багатства, переданого минулими поколіннями», — зазначає Папа. Також він згадує до дітей, які живуть у зонах конфліктів, адже «кожна шоста дитина» в світі уражена насильством війни чи її наслідків. Франциск називає «цінними для майбутнього людства» свідчення тих, які докладають зусиль до захисту гідності дітей.

Великий проект миру

Згадуючи наприкінці послання сімдесяту річницю Загальної декларації прав людини, Папа Франциск знову посилається на одного зі своїх попередників, а саме на святого Йоана ХХІІІ. Той навчав, що коли в людей «розквітає усвідомлення їхніх прав, то в цьому сумлінні не може не виникнути зрозуміння відповідних обов’язків». Отож мир є «плодом великого політичного проекту, що ґрунтується на взаємній відповідальності та на взаємозалежності між людьми» і є «викликом, який слід приймати день за днем».

Назвавши мир «наверненням серця й душі», Святіший Отець вказує на «три невіддільні виміри» цього внутрішнього та спільнотного миру. Першим є «мир із собою самим, [якого досягають] відкидаючи непримиренність, гнів і нетерпеливість», виявляючи «трохи лагідності» до себе, щоб могти виявляти її іншим. Наступним виміром є мир з іншим, «наважуючись зустрітися та вислухати послання, яке він несе з собою». Врешті, мир зі сотвореним світом, «відкриваючи велич Божого дару та частку відповідальності кожного з нас».

Підсумовуючи, Папа зазначає: «політика миру, що добре знає слабкості людини та бере на себе відповідальність за них», завжди може черпати натхнення з гімну прославлення (Magnificat) Пречистої Діви Марії, Матері Христа Спасителя й Цариці Миру, яка від імені всіх людей співає: «Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамена свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; […] згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки».