«Досить осмисленим виглядає ставлення запитань: чи вегетаріани і м’ясоїди не можуть посилатися на Біблію в пошуках підтверджень — обидві групи з однаковим успіхом?»
З-посеред усіх викликів, що виводяться з теології тварин, вегетаріанство, певно, може похвалитися найсильнішою підтримкою Біблії. Вже саме прийняття мінімалістичного принципу уникати (коли тільки можливо) кривдження істот, здатних відчувати, робить так, що вбивство заради задоволення в їжі стає неприйнятним. Про це написав цілу книжку Ендрю Лінзі, англіканський священик, відомий на заході учасник вегетаріанського руху. Він професор Оксфордського університету, де створив «Оксфордський центр етики тварин», там відбуваються дискусії про застосовність етики до світу тварин. Його погляди не становлять вчення Католицької Церкви (що очевидно) з етичних питань, однак вони до певної міри цікаві. Особливо згодяться тим, хто хоче зрозуміти сенс харчових обмежень у постах.
Що було на початку. І на якому саме початку?
Навіть якщо ми приймемо, що Книга Буття (9) дозволяє їсти м’ясо з огляду на особливі поступки гріховній людській природі, то це не становить остаточної відповіді на запитання, чи м’ясоїдство можна виправдати принципово.
«По тому сказав Бог: Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. 30 Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав» (Бут 1, 29-30).
«Бог поблагословив Ноя і його синів та й сказав їм: (…) Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав я вам усі зелені рослини. Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете» (Бут 9,1-4).
На перший погляд, ці цитати можуть бути прикладом труднощів, пов’язаних із посиланням на Святе Письмо в сучасних дебатах про права тварин. Неможливо не помітити суперечності, що міститься в них. Перший розділ Книги Буття виразно представляє вегетаріанство як Божу заповідь.
По суті, «все», що має в собі зачаток життя, отримує на поживу «зелену траву». Однак Бут 9 досить рішучо змінює це повеління. «Так, як зелені рослини, Я дав вам усе». А тому досить осмисленим виглядає таке запитання: хіба вегетаріани і м’ясоїди не можуть посилатися на Біблію в пошуках аргументів, причому кожен з однаковим успіхом?
Щоби знайти вихід із цієї складної ситуації, ми повинні насамперед зрозуміти, що суспільство, представником якого був автор 1-го розділу Книги Буття, зовсім не було суспільством вегетаріанців. Небагато людей усвідомлюють те, що 1 і 2 розділи Книги Буття становлять плід набагато пізніших роздумів авторів Писання. Отож як це можливо, щоб люди, які не були вегетаріанцями, уявляли собі початок часів, коли все, що живе, мало вегетаріанську (або зернову) «дієту» з Божого веління?
Як узгодити різні слова Писання між собою
Щоб уповні осягнути цю перспективу, нам потрібно згадати головні елементи першої розповіді про сотворення світу. Бог творить світ, сповнений різнорідності й плідності. Кожна жива істота обдарована життям і власним місцем (див. Бут 1, 9-10. 24-25). Їм дана земля і благословення, щоб множилися (див. Бут 1,22).
Про живі істоти говориться, що вони добрі (див. Бут 1,25). Люди створені за образ Бога (див. Бут 1,27), обдаровані привілеєм панування (див. Бут 1,26-29), а далі їм звелено вегетаріанську дієту (див. Бут 1,29-30). Бог далі вважає, що все «дуже добре» (див. Бут 1,31).
Усе створіння відпочиває на сьомий день разом із Богом (див. Бут 2, 2-3). Такий аналіз має одразу довести до нашої свідомості, що Бут 1 описує стан райського існування. Між видами або серед одного виду ми не знайдемо згадки про насильство. Панування, яке так часто інтерпретується як підстава для убивання, по суті настає безпосередньо перед повелінням вегетаріанства.
Панування м’ясоїдів, певно, не є дозволом на тиранію. Насувається висновок, що хоч раніше покоління юдеїв не були суспільствами пацифістів ані вегетаріан, вони мали глибоке переконання в тому, що насильство між людьми і тваринами, а також і серед самих тварин, не становить первісного задуму Бога для сотвореного світу.
Якщо, однак, це правда, то як ми можемо узгодити Бут 1 і Бут 9, початковий мирний зв’язок із пізнішим видимим уповноваженням убивати для їжі? Можливою відповіддю є те, що коли євреї почали укладати оповідь про початки людства, їх вразив розмір і сила людської нікчемності.
Біблія у персоналіях
Розповіді про Адама і Єву, Каїна і Авеля, про Ноя і його потомків — це свідчення нездатності людського роду виконувати провіденційний задум Бога щодо сотвореного світу. Це питання виразно порушує історія Ноя: земля була забруднена в очах Бога. Коли Бог побачив, що земля гріховна, що всі люди на землі чинять негідно, Він сказав до Ноя: «Я ухвалив покласти кінець кожному тілу, бо земля переповнена насильством через них» (Бут 6, 13б).
Радикальне послання розповіді про Ноя (що часто коментатори пропускають) каже, що Бог волів би, аби ми взагалі не існували, якщо маємо існувати у зіпсутті. Вже саме насильство, наявне в кожній сфері сотвореного світу, становить рису, яка свідчить про зіпсуття та гріх. Недаремно Бог сказав: «Каюсь, що створив їх».
За матеріалами: DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
